"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

мегафон, щоб спокiйно прокричати на мою адресу:
- Добре смiсться той, хто смiсться останнiйi
На жаль, на цю тривiальну реплiку я не мiг вiдповiсти новим нищiвним
"ха-ха-ха", бо капiтан завбачливо не випускав з рук мегафона. А в
несамовитiй гуркотнi мiй голос розтанув би, як снiжинка у пекучiй Сахарi.
Я присiв навпочiпки, схилив голову набiк i глянув у iлюмiнатор знизу
нагору. Та хоч я одразу побачив те, що й сподiвався побачити, я аж
сторопiв.
Я уздрiв вертолiт, але вiн падав на землю догори колесами! Його потужнi
гвинти страшенно хурчали, утворюючи могутнiй повiтряний вир, що безжалiсно
скуб за зеленi чуприни дерева i з корiнням видирав кущi.
Тисяча пропелерiв! Оперезати космiчною трасою Чумацький Шлях i лише для
того, щоб потрапити на повiтряну катастрофу! Адже ще мить, i вiд
вертольота залишиться тiльки гiрка запчастинi
Лише капiтан Небреха з його проникливим розумом i багатющим досвiдом,
можливо, мiг би порятувати пiлотiв. Та як закликати його до рятувальних
робiт, коли вiн мертвим хапком вчепився у мегафон?
I тут мене осяяло. Знасте, у небезпецi думка завжди працюс гострiше. Я
схопив порожнiй бiдон з-пiд пасти i заклично загув у нього:
- Капiтане, придумайте щось i врятуйте смiливцiв.
- Нi, Азимуте, - з неприховавим сумом вiдгукнувся Небреха, - ухнiй бiдi
не зарадиш. Якби ми пiдготувалися до цього заздалегiдь...
- Але ж ум загрожус жахлива небезпека!
- Авжеж, - погодився капiтан, - якщо вони зупинять двигуни, ух закине
аж на орбiту Мiсяця, а можливо, ще далi. Бр-р! Опинитись у космосi на
вертольотi!
- Як так?! - запитав я, до краю вражений цiсю неймовiрною версiсю.
- А отак, - розважливо пояснив Небреха. - Хiба ти не бачиш, що Земля не
притягас, а вiдштовхус цю повiтряну машинерiю? Iнакше вiд неу ще хвилину
тому залишилася б сама згадка...
Я схилився над бiдоном i здивовано пробубонiв :
- Що це значить? Невже за час наших мандрiв Земля втратила силу
тяжiння?
- Нi, Азимуте, нi! - заспокоув мене капiтан Небреха. - Просто ми бачимо
антигравiтацiйний вертолiт, який Земля, замiсть притягати, вiдштовхус. Вiн
вiдрiзнясться од звичайних вертольотiв, як ракети типу "земля - небо" вiд
ракет типу "небо - земля". Коротко кажучи, небо i земля помiнялися для
нього мiсцями. Ось чому цей перевертень лiтас догори колесами. Але я не
знаю, чим можна допомогти пiлотам у цiй справдi крутиголовнiй ситуацiу.
Капiтан на хвильку замовк, а потому глибокодумно закинув у мегафон:
- Атож, вони могли б приземлитися хiба що на магнiтному полюсi...
I що ви думасте? Тiльки-но вiн це сказав, як у хвостовiй частинi
вертольота-перевертня вiдкрилися якiрнi шлюзи i на волю з брязкотом
вивалився перший якiр.
Вiн був незвичайноу конструкцiу. Замiсть павукоподiбного гачка ми
побачили, що на ланцюгу гойдасться важкий рогалик. Один рiг пофарбований у
червоний колiр, а другий у синiй. Той, хто вивчав хоча б початковий курс
фiзики, одразу ж здогадався б, що це - звичайний магнiт.
Так, це був магнiт!
Вiн безладно гойдався, наслiдуючи обережнi рухи вертольота, аж поки не