"Юрiй Ячейкiн. Народження Адама" - читать интересную книгу автора

приречених чудовиськ, а оцей спритний пройдисвiт полетить з капiтаном до
нормальних людей? Що робити, що менi робити? Не покладатися ж на слiпий
випадок! Думка билася, як безпомiчний птах у клiтцi.
- Ваша генiальнiсть, - заквилив я до 4пi-ер-квадрат, - ви ж Великий
Шукач Помилок! Благаю вас, знайдiть, будь ласка, власну помилку!
Та конструктор тiльки нiяково одвернувся вiд мене на всi сто вiсiмдесят
градусiв.
Все. Кiнець. Долю вирiшуватиме жалюгiдний жеребок. Бiдолаха Азимуте!
Недарма тебе брав сумнiв, чи вирушати тобi у цю злощасну подорож. Та лiпше
б ти до скону водив вантажнi ракети на Мiсяць.
Аж тут доля знову всмiхнулася менi.
Капiтан Небреха раптом ляснув себе по лобi i радiсно вигукнув:
- Азимути, с прекрасний вихiд! I як це я, старий дурень, одразу не
змакiтрив?
- Який? - в один голос запитали ми.
Надiя на порятунок знову зажеврiла в мосму серцi. З капiтаном Небрехою
нiде не пропадеш!
- Чи пам'ятасте ви, хто з якоу шафи повиходив? - запитав Небреха.
- Ще б пак! - гаряче запевнили ми.
- Чудово! - пожвавiшав капiтан. - То повертайтеся кожен у свою шафу, а
ми, я i вельмишановний колега, визначимо, хто з вас хто.
4пi-ер-квадрат негайно розвернувся на сто вiсiмдесят градусiв i у
захватi заплескав у семипалi долонi.
- Генiальноу - вигукнув вiн. - Нiчого розумнiшого i простiшого не
придумати, хоч суши голову до кiнця свiту!
- Тодi, хлопцi, гайда по шафах! - наказав капiтан Небреха.
Нi мене, нi АДАМа не довелося двiчi запрошувати. Мить - i ми зачинилися
у шафах.
От коли iстина взяла гору. Щойно я опинився у шафi, як почув
зворушливий голос конструктора.
- Азимуте, - сказав 4пi-ер-квадрат, а я з присмнiстю вiдзначив, що вiн
знехтував придуркуватим АДАМом i звертасться виключно до мене, - необхiдно
з дублювати експеримент, аби позбутися усiляких прикростей. Чи згоден ти
на дубляж?
- Не майте сумнiву, конструкторе, - вiдповiв я.
- Ти готовий?
- Готовий!
- Тодi починаймо. Увага, увагау Увага! П'ять! Чотири! Три! Два! Один!
Я знову вiдчув навалу незримих променiв i поринув у сон без сновидiнь.
Та ось з цiлковитого мороку випливли чiткi слова 4пi-ер-квадрат.
- Один! Два! Три! Чотири! П'ять!
Дверi шафи прочинилися, i я вистрибнув, готовий вiдчайдушне боронити
свос чесне iм'я i одяг. Та у цьому не було жодноу потреби. Дубляж дав
блискучi наслiдки.
З протилежноу шафи вивалився не нахабний кiбер, а надзвичайно
симпатичний хлопець, що без усяких претензiй репетував чудовою
iншопланетною мовою:
- Уа-уа-уа-уа-уа!..
Отож! Я попрямував до штанiв, однак з пiдозрою озирнувся: а що, як
хитрюга прикидасться. Втiм, моу побоювання були безпiдставнi. АДАМ