"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

Тiльки тепер Iуда збагнув: гаман йому повернули лише тому, що
сподiваються заробити бiльше. На душi полегшало - усе стало на свос звичне
мiсце.
- Ну, кажи нарештi: де вiн ховасться?
- У Гефсиманському лiсi... Та чи встигнете?
- А що таке?
- Уже збирасться йти по нього храмова варта...
- Нехай собi збирасться. А ми вирушаймо зараз. Веди!
- Навiщо я вам? - сполотнiв Iуда.
- Як то навiщо? Лiс великий. Чого ж нам нишпорити в ньому, коли ти
знасш точне мiсце? I от що: аби не сталася помилка, ти Iсуса обнiмеш i
назвеш. Зрозумiв?
- А що я за це матиму?
- Життя! - вiдповiв, наче вдарив навiдлiг, Веселий Герман. - Хiба мало?



5. КУБЛО ГАДЮЧЕ

- Мiй любий, ти когось чекасш? - запитала Клавдiя Прокула, яка читала з
обличчя Понтiя Пiлата, як з книги, хоча стороннiм воно здавалося
непроникливим.
- Так, моя Клавдiс, - вiдповiв вiн, - чекаю, коли приведуть до мене
молодика з тонкими, як у жiнки, руками, котрого ти бачила у храмi.
- Його впiймали?
- Цiсу ночi.
- О, мiй Понтiю! Я дуже хотiла б побачити його знову.
- Чому?
- Вiн цiкавий...
- Так, масш рацiю - вiн цiкавий. I я, моя Клавдiс, можу дозволити тобi
i побачити його, i почути. Але з однiсю неодмiнною умовою.
- Якою?
- Мовчати.
- Яка жорстока для жiнки умова! Але я згодна. Я мовчатиму i тiльки
слухатиму. Якщо нi - виженеш.
- Тодi згода!
Перш, нiж надати справi чинностi офiцiйного розслiдування, прокуратор
Понтiй Пiлат вирiшив познайомитись з затриманим особисто. Надто великий
розголос про цього Iсуса Назарея пiшов в ррусалимi, отже, пошириться по
всiй Iудеу, а то й далi. Окрiм того, всi вчинки цього спритного молодика
були позначенi гнучкою, дотепною думкою. А прокуратор цiнував розум в усiх
його проявах.
Досi вiн мав клопiт лише з ворогами iмперiу, з тупими, хоч подекуди i
вiдчайдушними фанатами, екзальтованими i отрусними тим потворним мороком,
що задушливими хвилями слiпоу злоби линув з храму на горi. Левiти не годнi
були забути про свою колишню, нiчим не обмежену владу i перекресленi Римом
привiлеу. Зовнi вони були запопадливi i лояльнi до iмперськоу
адмiнiстрацiу, але потайки сiяли ворожнечу. Залишаючись осторонь, вони
пiдбурювали на опiр. Проте вони пречудово зналися на економiчнiй та
вiйськовiй потузi iмперiу i реально усвiдомлювали, що будьякий опiр буде