"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

- Отже, ти визнасш, що був у храмi, - пiдкреслив Понтiй Пiлат.
- Навiщо приховувати, що всiм вiдомо, - просто вiдповiв арештант.
- Ти уже двiчi зчинив бучу у цьому Домi вашого iудейського бога. Чому?
- Тому, що бог покинув храм. Вертеп розбiйникiв не може бути Домом
господа.
- У твоух словах, Iсшуше, кристься звинувачення. Чи можеш обгрунтувати
його?
- Це легко...
- Кажи - я слухаю.
- Чи не блюзнiрство робити з бога мерзенного лихваря, що дере грошi в
рiст небесного блаженства? Чи не злочин уособлювати бога в огидному
мiняйлi, який небеснi блага обмiнюс на земнi срiбняки? Чи це не розбiй,
коли вiру перетворено в предмет безсоромноу торгiвлi?
- Усе це риторика, - сухо зазначив Пiлат. - Чи масш щось сказати
конкретно?
- Можу й конкретно...
- Кажи смiливо!
- Ось лише один приклад з багатьох. Запроваджено правило: жоден
вiруючий не допускасться до храму, якщо не дасть грошовий податок "на
викуп душi". Однак левiти беруть монети лише старого карбу, тобто такi, на
яких не карбовано облич цезарiв. Тих старих монет уже майже нема в обiгу.
Роздобути ух дуже важко. Але вони с в достатнiй кiлькостi у храмових
мiняйл, якi зовсiм не випадково сидять в галереу при входi до храму.
Вартiсть староу, давно знецiненоу монети - теперiшнiй iмперський золотий.
Але й це не все, бо жадiбнiсть левiтiв не знас меж. Щоб обмiняти монети,
слiд спочатку сплатити ще й так званий обмiнний податок. Вартiсть права на
обмiн - срiбний денарiй або срiбна драхма. Прочан багато. Особливо на
релiгiйнi свята. Прибуток пiдрахувати не важко. Вiн бiльший нiж iмперськi
податки разом узятi. До того ж храм не втрачас запас монет старого карбу.
I вони знову повертаються в торби мiняйл!
Прокуратор Понтiй Пiлат спохмурнiв.
- Чи усвiдомлюсш ти, що зробив полiтичне звинувачення ?
- Я не зовсiм добре знаю римськi закони.
- Ми суворо карасмо за образу особи цезаря. А ти повiдомив важливе: до
храму не допускаються люди, якi несуть монети з карбом божественних
принцепсiв. Так?
- Я це сказав...
- А чому левiти це роблять? Чи знасш?
- Чому? Бо у них. гендлярський бог - золотий тiлець. Iншого вони не
знають i знати не хочуть.
- Я запитав не про це. Сформулюю iнакше, щоб ти зрозумiв: як левiти
пояснюють вiдмову брати монети з зображенням римських принцепсiв?
- Та просто: Кайафа каже, що цi сустнi зображення - образа для царя
небесного. А насправдi, окрiм наживи...
- Досить, це вже лiрика! - зупинив його Понтiй Пiлат. - Скажи менi
лiпше таке: що ти зробив би з храмом?
- Я сказав про це в очi самим левiтам. Я сказав ум: "Як прийшов потоп i
знiс усiх, так i ваш храм облуди буде знесено. Бо де буде падло, там
зберуться й орли. Нерозумнi i слiпi ви, бо святите золото! Горе вам! Бо за
злочинами вашими прийдуть чорнi днi. I обложать храм окопами, i обступлять