"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

навкруги, i стиснуть звiдусюди. I знищать його з лиця землi, i не залишать
каменя на каменi! Бо цей храм уже не божий дiм молитов, а вертеп з кублом
гадючим!"
- Ти справдi це сказав? - не стримав свого подиву прокуратор.
- Я сказав це...
- Першосвятенник Кайафа знас про це?
- Вiн теж слухав мене.
- Коли це було?
- Три днi тому.
- А потiм ти з ватагою спiльникiв пiшов грабувати храмових мiняйл?
- Я нi в чому не винен. Хiба на мене хтось скаржився?
- Масш рацiю: нема нi скарг, нi позову. Адже, щоб звинуватити тебе, ум
треба викрити самих себе. Але зараз я зроблю одне припущення. Якщо воно
вiрне, можеш не вiдповiдати нiчого. Ви забрали у мiняйл монети старого
карбу?
Запала промовиста мовчанка.
Велична Клавдiя Прокула з веселою повагою позирала на свого
проникливого чоловiка.
Понтiй Пiлат бачив, як до Веселого Германа пiдiйшов легiонер i про щось
доповiв.
Веселий Герман пiдняв руку, просячи дозволу потурбувати прокуратора.
- Пiдiйди! - дозволив йому Понтiй Пiлат i, коли той наблизився,
запитав: - Щось трапилося?
- Прийшов колишнiй першосвятенник Аннан, тесть Кайафи. Просить, щоб ви
його прийняли.
- По мою душу прийшов, - тихо мовив Iсус.
- Про що ти? - запитав прокуратор.
- Аннан вимагатиме мосу смертi.
- Заспокойся, - твердо сказав Понтiй Пiлат. - Без серйозноу провини я
ще нiкого не скарав. А за тобою я нiякоу вини не бачу. Розходження у
поглядах на призначення храму е суто релiгiйним i моуй юрисдикцiу не
пiдлягас. Право ж святенникiв на смертний вирок i покарання скасованi.



6. АННАН, ТЕСТЬ КАЙАФИ

Коли Веселий Герман повiв затриманого через бiчнi дверi, Клавдiя
Прокула мовила:
- Я хочу лишитися.
- Але ж Аннан - не в'язень, - завагався Понтiй Пiлат.
- Шкода, що вiн досi не в'язень...
Прокуратор засмiявся.
- Зрозумiй, моя люба, я б охоче, але...
- Але, мiй Понтiю, вiдiслати мене зараз було б ще бiльш жорстоко, нiж
примушувати мене мовчати. Хiба я тобi заважала? А тепер... Та це все одно,
що вiдiбрати у мене книгу на найцiкавiшому мiсцi.
- Пiдкажи, як вмотивувати твою присутнiсть, i ти залишишся.
- Ах, мiй Понтiю, це так просто!
- Навiть просто? - усмiхнувся Пiлат.