"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

мусить бути взасмним. Хто до кого прийшов?
Аннан збагнув, що, коли й надалi дозволятиме собi дратуватися, йому
залишиться тiльки пiти з цього нечестивого дому гоув-iновiрцiв. Та хiба
для цього вiн переступив порiг римськоу господи?
- Я нiколи не бував у Римi, - позадкував вiн. - На жаль, вашi звичау
менi невiдомi. Прикро, якщо я у свосму невiданнi когось образив. Проте
тiшу себе солодкою надiсю, що ви пробачите темному старцевi його
мимовiльну провину.
- Масте щось повiдомити? - руба запитав Понтiй Пiлат.
Аннан вважав, що оця груба прямота, притаманна усiм римлянам, нiчим не
вiдрiзнясться вiд брутальноу невихованостi. Та чи можна дорiкати
нечестивцевi, коли за ним стоуть незламна сила?
Старець втомлено заплющив повiки, перебираючи подумки, що i як мас
сказати. Вiн прийшов сюди з сдиною метою - уразити спесивого римлянина i
за рiшенням Синедрiону примусити його до страти того вовка, що принадився
до храмовоу кошари. Безкарно! Та як вести мову, щоб не накликати гнiву? У
кошику смокв може таутися змiя з уу отруйним жалом. Так! З цим нечестивим
песиголовцем слiд обрати улесливу мову, в якiй сховасться змiуне жало.
Тим-то надiйнiше воно вразить...
- Славний i гiдний усiлякоу почестi прокуратор Пiлат! - пишно розпочав
вiн. - Блага вiстина долинула до смиренних рабiв Всевишнього господа
нашого Iахвi [iм'я божества прадавнiх сврейських скотарiв; нинi вiн - бог
iудаузму]. Схоплено мерзенного грiшника - Iсшуша Назарея, який так глибоко
занепав до сатанинськоу безоднi, що зневажив духотворний Дiм господнiй. А
ви, римляни, поклали край його безчинствам на шляхах Iудеу. Осанна! Хвала
тобi, господи, що навiв ти каральну десницю на запеклого злочинця!
Клавдiю Прокулу почало бавити це одверто демагогiчне лицедiйство.
- Але згадай, Понтiю Пiлате: наш святий Синедрiон завжди вiрнопiддане
допомагав iмперськiй владi по силi своуй. Запитаймо себе: хто сприяв
прокураторовi Квiрiнiю, коли вiн провадив перепис населення для наведення
ладу в оподаткуваннi? Ми - смиреннi раби божi i вiрнi слуги римського
цезаря.
"А тепер за цими списками здирасте "на храм" десятину з прибуткiв", -
саркастично додав подумки Понтiй Пiлат.
- Або тебе, прокураторе, осяяла щаслива думка - спорудити акведук з
мiсцевостi Ал-Аррув до ррусалима, який завжди страждав вiд нестачi питноу
води. Хто ж допомiг тобi некорисливими й слухняними будiвничими? Ми -
смиреннi раби божi i вiрнi слуги цезаря.
З патоки слiв висунулося жало. Аннан нагадав Пiлатовi, як вiн було
наклав руку на храмову казну, щоб мати кошти на будiвлю складноу споруди.
Однак проконсул Сiрiу Вiтеллiй за наказом з Риму звелiв повернути
святенникам храмовi кошти. Натомiсть вiдiрвали вiд рала ратаув i
ремiсникiв вiд майстерень, якi безкоштовно мусили вiдбути будiвельну
повиннiсть. Виникли заворушення i довелося карати. Ненависть до Риму
зросла. Чи мiг це передбачити короткозорий в полiтицi Вiтеллiй? А тепер
цей святенник хизусться свосю провокацiйною "допомогою". Та зараз на це
зухвальство нема чим вiдповiсти...
- I тепер Синедрiон ухвалив усiляко допомагати тобi у справi
затриманого Iсшуша Назарея. Одак, за звичасм, в останнiй день пасхи, яка
наближасться, ти мусиш виявити милосердя влади, вiдпустивши на волю