"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

найбiльшого злочинця. Ми посприясмо тобi у цьому! Ми, левiти, а за нашим
словом й тисячi прочан смиренно проситимемо тебе вiдпустити з-пiд варти
Iсшуша...
- Iсшуша? - не стримав свого подиву Понтiй Пiлат.
Аннан насолоджувався якусь мить його подивом, а тодi з ефектною
глумливiстю довершив:
- Так, Iсшуша Вар-Авву, нiчного рiзуна iз секти "кинджальникiв", якi ще
безсоромно називають себе "синами царя небесного". Цього ВарАвву разом з
двома його поплiчниками ув'язнено в узилищi Преторiу [у в'язницi суду]. Чи
може бути бiльшим милосердя влади, коли вона звiльнить нiчного душогуба,
на кинджалi якого кров безневинно убiснних?
- А як бути з Назаресм? - стримано запитав прокуратор.
- Цього - розiп'яти, - сказав Аннан. - За вашим римським звичасм, - i,
нiби мiж iншим, докинув: - Принцепс Тiберiй не любить, коли провiнцiйна
влада роздмухус заворушення, а не гасить ух у зародку.
- Заворушення? - суворо запитав Пiлат. - Пояснiть, про яке заворушення
йдеться.
- Про те бунтiвне свавiлля, яке породжус Назарей. Це дуже небезпечний i
лукавий антидержавний злочинець. Наш храм вчить вiруючих: усяка влада -
вiд бога. Ганьбити вчення храму - пiдважувати владу цезаря. Цей злочин за
едиктами сенату карасться смертю. Тому й радiс Синедрiон у свосму
вiрнопiдданому екстазi, що бунтiвника i пiдбурювача Назарея уже схоплено!
I свiдок добрий с - Iуда iз Карiота.
Безсила лють огорнула Понтiя Пiлата. Вiн почував себе ошуканим. Вiн
ганив себе за те, що в писi своуй виявився не пiдготованим до цiсу
сутички. Спритно обiйшли його святенники! Погрожують заворушенням серед
прочан, якi сунуть на пасхальнi свята звiдусiль десятками тисяч. А у нього
пiд рукою - лише двi когорти.
Жалюгiдна жменька перед натовпами екзальтованих фанатiв. Коли що -
просто закидають камiнням...
Аннан мружився на нього, мов кiт на сметану.
Але Понтiй Пiлат ще мав чим дошкулити цинiчним святенникам з храму
божого!
- До мене дiйшли чутки, - суворо мовив вiн, - що у храмi зневажено
особу цезаря. Ви нехтусте монетами з зображеннями принцепса. Образа особи
цезаря карасться смертю!
Обличчя Аннана розквiтло осяйною усмiшкою. Вишкiрились чорнi корiнцi
зубiв.
- Але ж ми робимо це, - з образливою поступливiстю мовив вiн, - з
ласкавого дозволу самого принцепса Тiберiя.
- Де цей дозвiл, у кого?
- У тебе, прокураторе, - скалився чорними корiнцями Аннан. - Адже свого
часу ти одержав наказ не дратувати вiруючих... А-в нашому храмi нема
зримих зображень навiть самого Всевишнього.
Це був нищiвний i болючий удар. Головне - прокуратор сам себе пiд нього
пiдставив. Понтiй Пiлат вмить зрозумiв, на що натякас чорноротий Аннан.
Вiн згадав, як його вiйськовi загони увiйшли до ррусалима з зображеннями
принцепса на бойових держаках з римськими орлами. Вiн наказав тодi
вивiсити щити з зображеннями цезаря на стiни палацу Iрода Великого.
Святенники зчинили неймовiрний галас. I от з Риму надiйшов наказ "не