"Юрiй Ячейкiн. Слiдство веде прокуратор" - читать интересную книгу автора

дратувати" вiруючих. Принцепс Тiберiй не полюбляс морочитись заворушеннями
в провiнцiях...
У розмовi з Аннаном Понтiй Пiлат зазнав повноу поразки.
Коли святенник пiшов, Клавдiя Прокула стурбовано запитала:
- Невже ти уб'сш Назарея на догоду отруйним грибам з храму?
- Я уже сказав, що безвинних не караю, - твердо вiдказав Пiлат. - Ти
знасш: двiчi я обiцянок не даю. Я ух виконую.
Того ж дня прокуратор Пiлат вiдрядив до проконсула Вiтеллiя термiнового
гiнця - самого Луцiя Галла:
- Якомога швидше повертайся з вiйськом!
Пiсля того вiн покликав до себе Веселого Германа, розмову з яким почав
дивним запитанням:
- Чим пояснюсться чудо воскресiння з мертвих Лазаря?



7. САМОГУБЦЯ З ЛОПАТОЮ

Ще зорiло, коли Веселий Герман разом з гостродзьобом Iудою верхи на
добрих конях проминули Схiднi врата ррусалима, ух супроводжували трос
легiонерiв. Заспана сторожа здивовано дивилася ум услiд.
Шлях був не дуже далекий, та часу забрав. До селища Вiфанiу невеличкий
загiн прибув, коли сонце пiдбилося уже височенько. Iуда вказав обiйстя
недавнього мерця Лазаря. Через низенький мазаний тин видно було, як
господар над чимось порасться на подвiр'у. Це був кремезний чолов'яга з
грубими рисами обличчя i жилавими руками, де грали м'язи. Тугi i
загрубiлi, а не еластичнi, як у воякiв...
- Вiн? - запитав Веселий Герман.
- Та вiн, - неохоче озвався Iуда. Не подобалася йому ця поуздочка, в
яку його залучили мало не силомiць.
- Здоров був, покiйничку! - гукнув Герман, зiскакуючи з коня. - Злазь i
ти! - наказав Iудi.
Лазар здригнувся i рвучко повернувся до прибулих. Побачив римських
воякiв i укляк. Потiм очi його з тривогою втупилися в Iуду.
- Що, впiзнав? - глузливо зареготав Веселий Герман, вiддаючи повiд коня
одному з легiонерiв. - Ну-мо, Iудо, ходiмо до живого трупа...
Вiн штовхнув Iуду до хвiртки. За ним увiйшов на обiйстя i сам. Пошукав
очима i безцеремонне всiвся на колоду.
- Що, Лазаре, не чекав гостей?
- Вам чого? - нарештi подав голос Лазар.
- Та нiчого особливого - службовi клопоти, - люб'язно пояснив пошукувач
прокуратури. - Ти, певно, чув, що на твого приятеля Iсуса Назарея порушено
карну справу за безчинства в храмi Iахвi. Потрiбнi, Лазаре, твоу
свiдчення. Ваш святий Синедрiон вже заочно засудив Назарея до страти.
Тепер клопочеться перед прокуратором про затвердження вироку. Чув ти про
це чи нi?
- Та чув - поголос iде, - похмуро вiдповiв Лазар. - Але всяку провину
треба ще довести. Кажуть, прокуратор Пiлат вимагас вiд Кайафи
неспростовних доказiв. А в того мерзот... тобто, добродiя, хотiв я
сказати, нiяких доказiв нема...