"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

Обчислювачевi Мiнусу довелось бити вiдступ. Але поки обчислювач Плюс
святкував перемогу i в колi друзiв пiднiмав келих першосортного мастила,
його опонент мiняв тактику суперечки. I от на прес-конференцiї журналу
"Етюд" обчислювач Мiнус заспiвав своєї:
- Полемiчнi засоби мого вельмишановного опонента бiльш личили б
невихованому пiдлогонатирачевi, який бурчить у черзi бiля акумуляторної
електроколонки. Але я, як це й годиться непiдробному обчислювачевi, перекину
наш дiалог iз сфери мiстичної теорiї у зрозумiлу для всiх сферу конкретних
чисел. З чого я виходжу? У короткому дiапазонi чисел вiд 100 до 10^10 ми
вживаємо цiлi числа практично, бо вони ще пiддаються математичнiй уявi
всебiчно розвиненого робота. Але вже важко уявити собi величини у дiапазонi
вiд 10^10 до 10^100, який ми можемо умовно назвати середнiм, або
астрономiчним. До цiєї величної когорти чисел належить число атомiв у
Всесвiтi 10^79 та число мiкросекунд, що минули вiдтодi, як наша планета з
космiчного курища та газу перетворилася на тверду, геометричне правильну
кулю - 10^23! Але є ж числа набагато бiльшi. Отже, дозвольте запитати деяких
безнадiйних неукiв: який мас бути обсяг черепа, щоб умiстити усi знання, що
в розмаїтих поєднаннях практично дають безмежну кiлькiсть комбiнацiй? Мозок,
який деякi нездари намагаються увiпхнути у недосконалу систему "людина", не
влiз би навiть у кулю завбiльшки з наше свiтило!
Це була творча поразка обчислювача Плюса, бо цьому замаху на його iдеї
слiд було дати вiдсiч. А чим мiг вiдповiсти Плюс, коли з термокамери його
лабораторiї виходили лише грайливi макаки та вередливi павiани? Тiльки один
раз йому пощастило створити могутнього пiтекантропа. Але цей лютий дурисвiт
ще не встиг охолонути, як вже розтрощив двох лаборантiв i, озброєний
уламками, кинувся на свого творця обчислювача Плюса. Вiн ганявся за ним по
всiх вертикалях та горизонталях Академiї обчислювальних наук Кiбери, аж поки
схопився за електричний дрiт.
Словом, обчислювача Плюса погрожували розгвинтити на запчастини. У цю
трагiчну для прогресивної думки мить i прикiберилася моя коробка.
Тепер ви розумiєте, чому на Кiберi почався фестиваль радостi? Усi
прогресивнi роботи святкували свою несподiвану перемогу i весело блимали
рiзноколiрними лампочками. Скрiзь порозвiшували яскравi китицi, як святами у
нас на Хрещатику. Вчена рада Академiї обчислювальних наук опублiкувала
спецiальну вiдозву до всiх роботiв i всiх допомiжних машин, що
самопрограмувалися.
Я не цитуватиму її дослiвно, бо ви й самi добре обiзнанi з лiтературним
стилем вiдозв, а передам тiльки головне.
Ось коротко змiст вiдозви.
Вчена рада зазначила, що роботи Землi порiвняно з роботами Кiбери
ведуть перед, розв'язали проблему мiжзоряного плавання i здобули принципову
перемогу над живою природою. Яскравий i переконливий доказ цього - прибуття
на Кiберу високоорганiзованих людей, що називаються капiтаном Небрехою та
штурманом Азимутом. Особливо цiкавим з наукового погляду екземпляром є
капiтан Небреха, ланка мiж роботом та людиною. Так, одна нога Небрехи
виготовлена на бiологiчнiй основi, а друга - на металевiй, що дуже рiднить
його з роботами. Хай живе порозумiння i дружба мiж двома цивiлiзацiями
роботiв - Землi i Кiбери!
Бачили б ви, з яким вiдчаєм блимав своїми лiхтарями обчислювач Мiнус,
коли читав цю вiдозву. Адже наш прилiт зiпсував йому весь трiумф.