"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

спiвставив усю сукупнiсть фактiв i дiйшов логiчного умовиводу, що це його
винахiдливий капiтан у такий своєрiдний спосiб передає з надр планети
тривожний сигнал SOS.
А далi все вже було дуже просто. Не довелося навiть викликати
рятувальної команди. Азимут з його ненормальною силою прекрасно впорався сам
один.
Хоч якою небезпечною була для мене ця пригода, та я залишився
надзвичайно задоволений. Адже разом з планетою Небрехою було розвiяно
головну таємницю космологiї - секрет народження планет! А - я ж навiть не
збирався розгризати цей горiшок!
Вiдкриття було таке видатне, що мене заочно обрали почесним членом усiх
наявних академiй ще до трiумфального повернення на Землю. От тiльки дипломи
я кудись заткнув, а тепер сам не знайду...
Та, якщо подумати, навiщо вам дипломи? Хiба бракує iнших переконливих
доказiв? Ось я перед вами, живий i здоровий. Ось моя рятiвниця-люлька. А
планети Небрехи нема, хоч шукайте її на небi з найпотужнiшим телескопом.
Коли не вiрите, запитайте першого-лiпшого астронома. Кожен охоче пiдтвердить
мої слова! Справа в тiм, що розгнiваний Азимут розвiяв планету-пастку по
всiй периферiї Сонячної системи. її навiть не встигли сфотографувати...
...Капiтан далекого мiжзоряного плавання Небреха замовк. Вiн неквапливо
постукав кратером люльки по бильцю крiсла i знову потягнувся до капшука.
А я сидiв, до краю вражений його неймовiрною розповiддю, i нiяк не мiг
зiбратися з думками. Вони тiкали вiд мене навсебiч, немов галактики у
Всесвiтi. Та все ж пiдсвiдомо я вiдчув, що Небреха обминув якусь дуже
важливу подробицю, без якої вся його сповiдь виглядала незавершеною.
Я задумливо пiдвiв очi i раптом побачив на стiнi лопату, про яку
геть-чисто забув.
Ось вона - нез'ясована подробиця!
- Капiтане, - нагадав я господаревi, бо наука не терпить бiлих плям, -
а що спiльного з таємницями космогонiї мас оця садова лопата?
- Справдi! - схаменувся капiтан, але замiсть вiдповiдати заходився
зосереджено заряджати люльку тютюном.
Наш вчений друг запопадливо пiднiс йому палаючого сiрника.
А коли навколо голої, як шкiльний глобус, голови Небрехи попливли
легенькi хмарки, вiн хитро примружився i зауважив:
- А ви що? Невже серйозно вважаєте, що штурман Азимут патрав планету
Небреху голими руками?


Розповiдь дев'ята. ПО ТОЙ БIК СВIТЛА

I

Початок цьому дивовижному (з якого боку Всесвiту не поглянь) вiдкриттю
в галузi небрехознавства поклала випадкова зустрiч з людиною, про яку навiть
капiтан Небреха завжди згадує з нечуваною прихильнiстю i дозволяє собi
люб'язно величати її своїм найдорожчим другом. Пiсля цiєї куценької
характеристики вам вже й самим буде втямки, що мовиться про колись вiдомого
на всiх космiчних трасах мандрiвника, а нинi викладача школи космонавтiв
капiтана Козира. Згадуючи тепер цю зустрiч, я мимоволi замислююся над