"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

покажи нашому спiльному друговi, чим ми багатi i як йому радi! Всi припаси -
з трюмiв на палубу! Аб ово ускве ад маля! [ab ovo usque ad mala (лат.) - вiд
яйця до фруктiв (у древнiх римлян обiд починався з яєць i кiнчався
фруктами), тобто, все без винятку]
Того дня знаменитий робот Малюк перевершив самого себе. Вiн частував
нас стравами, якi не снилися навiть найбiльш досвiдченому в усiх кухнях
Сонячної системи гурману. Ми ласували смаженими марсiянськими хрустяками,
смакували нiжнi венерiанськi вервечки, що мешкають лише у надзвичайно
рiдкiсних пiдгрунтових затоках з власного соку, не могли вiдiрватися од
бiлоцеркiвського салату з тисячi i одного сорту гiбридизованої хлорели, що
вiдбруньковується молдавськими помiдорами, нiжинськими огiрками i
маркiвською цибулею. А наш на диво вмiлий кухар з насолодою заправлявся
рiдким машинним мастилом, в якому плавали апетитнi рiзноколiрнi кружальця
гуталiну. Додайте до цього розкiшного меню ще й вчену бесiду з таким
ерудитом, як капiтан Козир, i ви матимете хоч вiддалене уявлення про це
незабутнє бенкетування: мiжзоряний практик любив, за афористичним висловом
Горацiя, утiле дульцi мiсцере [utile dulci miscere (лат.) - поєднувати
приємне з корисним].
А потiм ми з келихами прохолодних коктейлiв зручно розмiстилися у
фотелях i поклали ноги на моторошнiй шкурi iклорукого одноокого звiробраза,
хтозна-коли упольованого господарем. Ця хижа i жорстока звiрюка водиться на
кiльцях Сатурна, вiд чого на нещасних кiльцях досi немає жодного
туристського маршруту, а тiльки мисливськi стежки для природжених вiдчайдух.
- Мiй юний друже, - доброзичливо загув капiтан Козир, не забуваючи
акуратно спорожняти келихи, якi йому з вправнiстю добре налагодженого
автомата пiдносив робот Малюк, - вашi правдивi нотатки зайвий раз засвiдчили
завбачливiсть мого друга капiтана Небрехи. Вони довели доцiльнiсть його
чудернацької манiї, якiй я завжди дивувався, - звозити з космiчних путiвцiв
рiзний мотлох.
Щиро кажучи, я аж зашарiвся вiд цiєї неочiкуваної лiтературознавчої
похвали.
- Ще б пак! - захлинався у дифiрамбах капiтан Козир на повних регiстрах
свого неможливого голосу. - Якби не отой непотрiб, що так страхiтливо
захарастив домiвку Небрехи i який, без сумнiву, викликав би панiчний жах у
будь-якої хатньої господарки, людство й понинi було б позбавлене найцiннiших
сторiнок всесвiтньої хронiки зоряних звитяг. Але й цього замало! Якби не
ваша допитливiсть вiдданого науцi дослiдника, увесь цей небрехiвський
смiтник й досi лежав би мертвим вантажем! Адже надприродна скромнiсть мого
космiчного колеги не дозволила б йому прохопитися й словом про свою
колекцiю. Але в той же час Небреха не лишить нерозв'язаним жодне запитання,
якщо воно розумно поставлене. А ви, мiй вчений друже, у цiй галузi
вiдзначилися винятковими здiбностями!
Атож, капiтан Козир - то вам не конкуренти з iнституту галактологiї,
якi над усе полюбляють вiдшуковувати в моїх працях самi недолiки.
- Ви спромоглися яскраво змалювати романтичнi, але й сповненi
несподiванок i небезпек шляхи до зiрок! - ревiв мiй консультант, аж хатина
здригалася, мов пiд час нiколи не бувалого у Києвi землетрусу. - Пер аспера
ад астра! [per aspera ad astra (лат.) - крiзь терни до зiрок] Але, вибачте
на словi, у ваших працях наявний елемент випадковостi.
От i маєш! А я тiшився...