"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

Але навряд чи хто вiдшукав би на цi запитання пристойнi вiдповiдi, якби
одного разу я не опинився в галактичнiй системi Чорних Сонць.
Не буду критися, мене пройняв мимовiльний жах, коли я вперше уздрiв
чорнi сузiр'я i вугiльнi туманностi на тлi бiлого i блискучого, мов гiрський
снiг, космiчного простору. Зрозумiйте мене вiрно: щойно, якiсь мiзернi
секунди тому, я милувався звичною панорамою Всесвiту - веселим мереживом
яскравих зiрок на традицiйно чорному оксамитовому фонi, аж раптом маєш -
суцiльне сяюче молоко, або, якщо змалювати точнiше, чисте, променисто-бiле
полотно, нещадно прошите кимось з дробовика, зарядженого рiзнокалiберним
шротом. Розмiром од головки англiйської шпильки до квасолини.
Було вiд чого вжахнутися - такими неймовiрними несподiванками Всесвiт
ще нiколи мене не пригощав. Про всяк випадок, я припустився заспокiйливої
думки, що ото перший з навiгаторiв зiткнувся з якимсь не вiдомим науцi,
феноменальним космiчним маревом. А вирiшив так тому, аби не припуститися
гiршої думки - що це в мене вiд старостi зiр зiпсувався. I в який недоречний
момент - коли я мандрував у часi i просторi сам один, бо мiй вiрний штурман
Азимут вже вiдвiдував школу для обдарованих дiтей. Гiрко зробилося менi. У
Всесвiтi навiть така дрiбниця, як термометр, що вийшов з ладу, може стати
фатальною. А що вже казати, коли розладнається сам навiгатор?
"Ех, капiтане, старий мiжзоряний вовчисько! - почав сам по собi
справляти панахиду. - Вiку в тебе, ревматику (а ревматизм я придбав, коли
загубив ногу, - пiсля катастрофи на кометi Галлея), як у кози хвоста!"
Воно дiйсно - пожив, нiвроку. Таж хiба я тодi гадав, що отой солiдний
багаж рокiв мене, зрештою, i врятує? Атож! Якби того разу мiй штурман був на
борту, вiн би вже нiколи не ходив до школи обдарованих дiтей - йому, без
сумнiву, забракло б прожитих рокiв, щоб вийти з тiєї скаженої пригоди живим
i здоровим...
Але повернемося до розповiдi.

IV

Справжнiй дослiдник, дощенту вiдданий науцi, нiколи не губиться за
будь-яких обставин. Коли iншi втрачають голову, панiкують i внаслiдок
безславно гинуть без усякої користi для людства, справжнiй науковець
спокiйно вивчатиме нове для себе явище. Скажiмо, що зробив староримський
вчений Плiнiй Молодший, коли вулкан Везувiй вивергав полум'я i сiрку,
ховаючи пiд магмою Геркуланум i Помпею? Полiз у саме пекло, аби докладно
вивчити страхiтливе стихiйне явище!
Зрозумiло, я навiть не думав рiвнятися до героїчного вчинку Плiнiя. Вiн
пiшов у вогонь на очах у людей, отже, були свiдки, якi зворушливо засвiдчили
його безмежну вiдданiсть науцi. А я дiяв за набагато гiрших обставин,
самiтний, як палець, бозна на якiй вiдстанi вiд матiнки-Землi, отже, якби
загинув, нiкому було б згадати про вiдчайдушну смiливiсть капiтана Небрехи.
Але хоч за яких несприятливих умов опинився, розуму не втратив. У
ракетi незвикло свiтло, як вночi на святковому Хрещатику, а я собi
незворушно спостерiгаю поведiнку численних навiгацiйних приладiв. Як не
дивно, а вони теж не показилися. Що то значить - особистий приклад
командора! Коли дивлюся - тисяча астероїдiв! - покажчик шукача планет вказує
на наявнiсть з лiвого борту чималого космiчного тiла, придатного до життя.
Вiдстань - якихось кiлька десяткiв тисяч кiлометрiв.