"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

Звiсно, я пiдтримав компанiю. Витяг люлечку, тютюнець, i за хвилину ми
вдвох занурилися у синювато-сивий затишок.
- Почну, капiтане, з казок, - мовив Професор, - бо казки - то
найдавнiшi вiдомостi з народної фантазiї, що колись були втiленi у певнi
реальнi образи, а до нас дiйшли як чудернацькi i дивнi вигадки. Нiяких
вiдомостей, старiших за казки, ми не маємо. Бiльше од того, вже й у казках
не все до пуття розумiємо...
Я нашорошив вуха.

VI

- Найбiльш популярнi зараз казки - це iсторiї про килим-лiтак i
чоботи-скороходи, скатерку-самобранку i всевидюче око, а також про
нерозмiнний карбованець...
Я ледь не схопився i не бовкнув, що в нас точнiсiнько тотожнi казки, та
вчасно стримався. I правильно зробив, бо як невдовзi з'ясувалося, тут казки
були на iнший лад.
- Що ми нинi знаємо про цi речi? - вiв далi Професор. - Тiльки й того,
що це були надзвичайно складнi хитромудрi вироби. Чоботи-скороходи i
килими-лiтаки майструвалися на основi антигравiтацiйної механiки i
використовувалися як найбiльш надiйний i зручний наземний транспорт.
Скатерка-самобранка була портативним синтезатором для молекулярного
вiдтворення харчових продуктiв. Iнодi її програма-меню сягала кiлькасот
найменувань. Назва ж всевидючого ока говорить сама за себе - за допомогою
цього карколомне складного, але мiнiатюрного приладу ви могли б побачити
все, що тiльки коїлося кожної даної митi на планетi. Ясно, усi цi речi, на
перший погляд незамiннi i кориснi, викликали бурю невдоволення. Кому,
примiром, було приємно усвiдомлювати, що за вашими дiями задля розваги
будь-якої митi з хворобливою цiкавiстю слiдкує якийсь невiдомий вам
блазень-антипод? Можна сказати, то був не корисний, а явно шкiдливий i
аморальний винахiд! Нинi його вже солiдно спростили - до сучасного
телевiзора на дванадцять наперед вiдомих програм.
Та це що! От з нерозмiнним карбованцем таки було справжнього клопоту!
Нерозмiнний карбованець ви одержували в день повнолiття, коли обирали
собi професiю i ставали на стежку самостiйного життя, незалежнi i вiльнi вiд
достаткiв батькiв. Але рiч полягала в тому, що хоч нерозмiнний карбованець
мав кожний, та самi карбованцi були не однакової вартостi. У кожному
окремому карбованцi були врахованi потреби кожної iндивiдуальної особи. Якщо
ви, примiром, володiли однiєю мовою, то на свiй карбованець нiзащо не змогли
б придбати iншомовних книжок, бо не мали в них жодної потреби. Але були й
речi, що цiкавили всiх, як, скажiмо, рiзносортнi скатерки-самобранки.
Синтезатор найвищого гатунку на кiлькасот назв ви мали змогу одержати, якщо
Посiдали чiльне мiсце в державному управлiннi i за своїм службовим
становищем мусили влаштовувати гучнi прийоми. Якщо ж ви обiймали скромну
посаду, то володiли низькосортним синтезатором з штучним добором комплексних
снiданкiв, обiдiв та вечерь на двi-три особи. Це викликало жахливi
антагонiстичнi протирiччя. Нинi ми злiквiдували цей ганебний недолiк, що
сiяв ворожнечу у суспiльствi, бо вже кiлька столiть, замiсть
скатерок-самобранок, випускаємо книжки з тисячами найрiзноманiтнiших
кулiнарних рецептiв. Обирай собi сам страви i готуй на власний смак i