"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

розсуд.
Або вiзьмемо чоботи-скороходи. Примiром, ви ревматик, але маєте
незначнi особистi потреби, в котрих враховано, що багатомiсний
комфортабельний килим-лiтак вам нi до чого. От i мусили човгати в тих
осоружних чоботах до скону рокiв.
Внаслiдок отiєї неймовiрної рабської залежностi од, здавалося б,
чудових речей на планетi весь час спалахували заколоти, кривавi бунти i
жахливi повстання. Гинули матерiальнi цiнностi, палали сховища з
синтезаторами, на смiтниках купчились цiлi горби нерозмiнних карбованцiв,
пiд ногами повсталих хрумтiли потрощенi всевидючi очi. З неба падали
численнi жертви, коли знавiснiлi чобiтники вiдчайдушне лiзли на абордаж до
килимiв-лiтакiв. У хiд пiшли шапки-невидимки, палочки-виручалочки i
мечi-кладенцi...
Та найстрахiтливiшою у тi прадавнi часи зброєю були вогнедишнi Змiї
Гориничi. Оскiльки ж ви, капiтане, не маєте навiть елементарного уявлення
про цих моторошних потвор, про цих нещадних чудовиськ, я спробую їх вам
змалювати.
Змiї Гориничi використовувалися виключно пiд час жорстоких каральних
акцiй. Позаяк головнi сутички точилися в повiтрi - цi жахливi одоробла
лiтали.
Були вони рiзного класу i потужностi - вiд однiєу до дванадцяти
боєголовок, - та всi мали характерну, однотипну побудову з однаковими
тактичними i стратегiчними засобами ведення тогочасного двобою. Уявiть собi
стометрову могутню потвору з вогнедишною, усеспопеляючою боєголовкою на
довгiй еластичнiй шиї з необмеженим напрямком прицiльних спалахiв в усiх
трьох вимiрах, гiгантський тулуб, щiльно вкритий непробивною, вогнетривкою
лускою, могутнi лапи з розчепiреними отруйними пазурами, довжелезний хвiст в
неприступнiй тилязi з гострякiв, що стирчали навсебiч... Уся ця фантастична
штучна споруда була створена лише для того, аби нищити, палити, вбивати i
мордувати. Навiть гучномовцi, якi були в тих Змiїв вмонтованi, промовляли
виключно з ультимативних грамзаписiв. А який жах наводило отаке страховидло,
коли воно мало не одну, а дванадцять боєголовок, устаткованих нищiвними
лазерами? Окрiм того, траплялися несерiйнi екземпляри з ускладненим
бiологiчним самопрограмуванням i самовiдтворенням. У цих несерiйних лiтаючих
бандюг замiсть однiєї знищеної боєголовки, негайно вiдбруньковувалися аж
три! Бувало, пiсля сутички окремi Змiї Гориничi мали по сорок вiсiм
боєголовок, а то й бiльше! На щастя, пiд тягарем того понаднормового
поголiв'я вони були не в силi нi лiтати, анi плазувати i швидко конали
природною смертю вiд загального фiзичного виснаження.
От тодi народилася надто небезпечна, але вельми почесна професiя
змiєборця. Нинi навiть припуститися важко, що одна людина долала отаку
лiтаючу фортецю. А секрет полягав у тому, що шиї боєголовок не були вкритi
важкою i непробивною лускою. Адже луска звела б нанiвець маневровiсть
боєголовок, отже, й усю смертоносну ефективнiсть каральних велетнiв. Окрiм
того, у ближньому двобої Змiй Горинич змушений був вiдмовлятися вiд
використання своєї найнебезпечнiшої зброї - лазерних променiв, бо iнакше
спалив би самого себе. Отож досить було наблизитися до вогнедишного
страховиська впритул, як дiло вирiшував меч смiливого звитяжця. Поступово
усi Змiї Гориничi були винищенi по всiй планетi, iнкубатори-розплiдники
розоренi, а уся вiдповiдна технiчна документацiя спалена.