"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

З того й почався мирний, благодiйний поступ на планетi. А вiд жахливих
минулих часiв тiльки й лишилося, що чарiвнi, фантастичнi казки - примхлива
фольклорна тканина з окремих найбiльш вражаючих прадавнiх iсторiй...

VII

Пiсля оцiєї вступної лекцiї Професора я впав у ще бiльший вiдчай.
Гарних наплiв вiн менi казок! Нiби перед ним сидiла не доросла i солiдна
людина, а сопливе дитя дошкiльного вiку. Та я нiчим не зрадив себе i не
виказав свого незадоволення.
Але уявiть мiй подив: коли я почав студiювати iсторичнi хронiки i
науково-популярнi брошури, то одразу переконався, що Професор не брехав.
Казав менi саму правду, якою б неможливою вона не видавалася!
З хронiк з усiєю iсторичною очевиднiстю виникало, що поступ на планетi
дiйсно базувався на неймовiрному грунтi. Вiн нiби задкував вiд надскладного
до свого примiтивного прототипу. Але в той же час усе це сприймалося i
пояснювалося вченими iсторiографами як незаперечнi досягнення мiсцевої
цивiлiзацiї i знаходило своє, хоч i парадоксальне, але логiчне теоретичне
тлумачення.
Рiч полягала у тому, що через якiсь нез'ясованi i поки що не зрозумiлi
менi причини iсторичний розвиток на планетi започаткувався не з
первiсно-дикунських вiдносин, а з на диво розвиненого технократичного
суспiльства. Можна було тiльки фантазувати про той колосальний рiвень науки
i технiки, що безнадiйно загубився в сивiй давнинi ще доказкового перiоду.
Нiчого дивного тут зрештою нема, бо й на Землi було надiйно забуто безлiч
секретiв прадавнiх майстрiв, що становлять нинi загадки iсторiї. У нас
позникали цiлi галузi науки, як ото астрологiя, геральдика, сфрагiстика,
тамгологiя, алхiмiя, чарiвництво i вiдьмологiя, фiзiономiстика i теоретична
казуїстика. Куди подiлися фаусти, щорiчнi конференцiї по обмiну досвiдом з
питань демонологiї на Лисiй горi, грiзнi володарi пiдземних, пiдводних i
ефiрних стихiй? Де вони тепер - провидцi, пророки i телепати? Але коли на
Землi розвиток в основному йшов шляхом ускладнення, то на цiй чудернацькiй
планетi сталося навпаки.
З цього погляду на планетi було досягнуто чималих успiхiв. Як я вже
згадував, всевидюще око було прекрасно спрощено до дванадцятиканального
телевiзора зi сталими i нудними програмами. Колишнi чоботи-скороходи
удосконалилися (мало не вдався до помилкового визначення - "деградували") до
моторолерiв, мотоциклiв, мопедiв, велосипедiв i дитячих самокатiв, а
килими-лiтаки - до просто лiтакiв. Скатерки-самобранки також без слiду
позникали. Натомiсть пишно розквiтла чудово розгалужена система буфетiв,
закусочних, кав'ярень i чайних, їдалень та ресторанiв з натуральними
стравами, а не штучно синтезованими з абстрактних молекул.
Було рiшуче злiквiдовано i ганебне закрiпачення вiд народження вiльної
особи принизливим нерозмiнним карбованцем. До сьогоденних часiв, як далекий
вiдгомiн колишнiх антагонiстичних вiдносин, дiйшла тiльки варварська,
антидемократична в своїй сутi iдiома - "вдарити карбованцем". Новi часи
породили й новi прислiв'я та приказки: "Нема грошей - розмiняй карбованця",
"копiйка руб береже", "грошей - що й кишеня не сходиться", "грошi всюди
хорошi" та "хоч в головi пусто, аби капiталу густо". А сталося те, що
жорстокий диктат нерозмiнного карбованця був замiнений твердою валютною