"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

спостережливий головний наглядач.
- Професоре, - рiшуче зупинивсь я навпроти нього i втупився йому в
очi, - дозвольте з вами першим подiлитися однiєю, на мiй погляд, досить
цiкавою технiчною iдеєю...
- Гм, - скептично набурмосився вiн, - кажiть, хоч я їх од вас уже
наслухався досхочу. Але однiєю бiльше чи однiєю менше, то нiчого не
важить...
- Так от, Професоре, - врочисто розпочав я. - Настав час, коли
створилися економiчнi i соцiальнi умови для повного знищення електрики як
головної i вирiшальної енергетичної бази планети.
Вiн тiльки вражено заклiпав очима.
- Анахронiзм i вiдсталiсть електричної енергiї очевиднi, -
просторiкував я. - Це гальмо у дальшому поступi суспiльного розвитку. Усi
рiчки захаращенi громiздкими греблями. Огиднi вежi електропередач з
трансформаторними пiдстанцiями спотворюють чудовi краєвиди. Прекраснi мiста
вкритi, мов велетенським павутинням, дротяним мереживом. А вiзьмiть хатнiй
побут! Будь-яка домiвка вкрай натоптана холодильниками, електропрасками,
електрокавниками i телевiзорами. Скiльки з'явиться додаткової житлової площi
i спокiйного сiмейного затишку, якщо викинути на смiтники цi небезпечнi для
життя прилади! А що ми втратимо разом з втратою електрики? Та нiчого! Бо й
зараз нiчогiсiнько не знаємо про її природу. Та й знати не варто. А що
виграємо? Знiмемо пута з рiчок, у них заведеться риба. Розквiтне плавання i
риболовний спорт як засоби здорового i корисного вiдпочинку. Уявiть, як
змiниться на краще обличчя планети!
- А як же трамваї? - спантеличено пробелькотiв Професор.
- А що трамваї? - знизав я плечима. - Хай їх тягають конi! Зрештою,
кiнська сила вже не один-два роки набуває чинностi основного покажчика
потужностi...
Та Професор вже оговтався.
- Маєте рацiю, - спочатку погодився вiн зi мною. - Електротехнiчнi
споруди справдi надто громiздкi i потворнi. А скiльки вони забирають у нас
сил i здiбностей! Скiльки заводiв тiльки те й роблять, що виготовляють
електроустаткування та електроприлади. Страшно згадати, мiльйони людей
працюють у потi чола свого лише для того, щоб засмiтити планету. Але ви,
капiтане, не врахували однiєї важливої обставини. Для того щоб вiдмовитися
вiд одного джерела енергiї, слiд винайти iнше, бiльш просте. Не будемо ж у
своєму поступi задкувати до глобально небезпечної термоядерної i променевої
енергiї.
Тiльки цього я й чекав.
Пiдiйшов до столу i спокiйно кинув козирного туза або, коли точнiше,
креслення елементарного парового двигуна.
- Ось вам нове джерело! Його можна монтувати навiть у сараї. Я аж
дивуюся, як це досi нiхто не додумався до такої простої речi...
Професор швидко, збагнув нескладний принцип роботи паровика. Очi його
радiсно заяснiли.
- Капiтане! - розчулено загорлав вiн i кинувся мене обнiмати. -
Присягаюся усiма дiрками на небi, я завжди вважав вас видатною людиною. Про
це свiдчить навiть ваш так званий зорелiт, кустарно злiплений вашими
золотими руками у цiлковитому розумовому потьмареннi. Я запевняв колег, що
ваш генiй не стiйко уражений i лише тимчасово животiє в полонi хворобливої