"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

пiдручником для гуманiтарних вузiв... Але домовимося: спочатку я розповiм
вам усю цю зворушливу iсторiю, а тодi вже ви ображатиметеся на старого
капiтана, якщо матимете на це пiдстави...
Я погодився.
Капiтан Небреха не хапаючись запалив свою прокурену люльку.
- Повiрте менi, якби я тодi вагався хоч секунду, ви оце тепер не
побачили б кулi, отже, i не було б нашої такої щирої розмови.
Ця пригода сталася вже тодi, коли я сам себе списав за вислугою рокiв з
борту коробки, а свою стару коробку поставив на вiчний якiр у моєму садочку.
Тiльки й мандрувати менi залишилося, що на яхтi по рибу он за тi скелi...
Чи ж гадав я, що найдивовижнiша у моєму життi подорож ще попереду!
Отож якось чарiвного вечора я сидiв отут, коло столу, i впорядковував
свiй архiв. Знаєте, за роки всесвiтнiх блукань до бiса назбиралося всiляких
папiрцiв.
Коли раптом повiтря перед моїми очима заструменiло, наче гарячого
сонячного дня, а всi речi, що були у кiмнатi, стали розпливчастими i
химерними, як марево у пустелi.
"Кепськi справи! - сумовито подумав я. - От i старiсть до мене
завiтала. Доведеться тобi, капiтане, купувати окуляри..."
Та за хвилину повiтря знову стало чисте i прозоре, як кришталь, а всi
речi набули своєї сталої форми. Та це ще не все!
Нараз просто передi мною вродився з нiчого чудернацький малогабаритний
повiз iз розчиненими дверцятами, наче якийсь невидимка запрошував мене у цей
повiз сiсти.
Ну, я людина в бувальцях бувала, всiляких див за свого вiку надивився,
словом, звик уже за серце не хапатися.
Подивився я на цю дивину, спокiйно запалив люльку i любесенько
пошкандибав до повоза, щоб як слiд обстежити його.
Скажу одверто, машини такої оригiнальної конструкцiї я в життi своєму
ще нiколи не бачив.
От хоча б пульт керування - це самi годинники, достоту вiтрина
годинникової майстернi. Були тут i найточнiшi хронометри, i побутовi
будильники, i капiтальний годинник свiту, i спортивнi секундомiри, i
звичайнi ходики (вони менi нагадали пульт моєї коробки), i стародавнi пiщанi
дзигарi, якi щохвилини автоматично переверталися... Але як я одразу не
збагнув, що це була машина часу, я й досi не втямлю! Тiльки й додумався
звiрити свiй наручний годинник з атомним хронометром. А проте ще стародавнi
науковi фантасти пророкували появу такої машини.
Коли бачу, на сидiння кинуто розкiшну тигрову шкуру, в зубах тигра
стримить якийсь папiрець.
Анi секунди не вагаючись, я вихопив папiрець з пащеки хижака. Це була
записка, я пробiг її очима з астрономiчною швидкiстю. Вона запала у мою
пам'ять на все життя:

"ЛЮБИЙ КАПIТАНЕ!
ВIТАЮ ВАС IЗ СВIТЛОГО МАЙБУТТЯ!
СЬОГОДНI УРОЧИСТЕ ВIДКРИТТЯ МЕМОРIАЛЬНОГО МУЗЕЮ НЕЗАБУТНЬОГО
ЗОРЕПЛАВЦЯ, СЛАВНОГО КАПIТАНА НЕБРЕХИ; ЗАПРОШУЄМО ВАС НА ВСЕНАРОДНЕ СВЯТО!
МАШИНУ ЧАСУ ЗАПРОГРАМОВАНО НА ЗВОРОТНУ ПУТЬ. СIДАЙТЕ I ВИРУШАЙТЕ. ДО СКОРОЇ
ЗУСТРIЧI!