"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Зорянi мандри капiтана Небрехи" - читать интересную книгу автора

перед вами сидить не старий капiтан Небреха, а його двiйник з антисвiту! I
я, мiжзоряний вовк, навiть не здогадуюсь, що моє праве око насправдi лiве i
навпаки!
Так, це вiдкриття неймовiрно розширює обрiї науки...
Ми стояли один проти одного i ладнi були кинутися в обiйми. Але прозора
межа не дозволяла нам навiть доторкнутися один до одного. На очах
Анти-Небрехи блищали сльози, менi теж щемiло...
- Бувай, антику! - одноголосне попрощалися ми. - Щасливої тобi дороги!
Ми посiдали у свої коробки i обережно дали заднiй хiд, щоб не
зруйнувати Великої Межi...
I зараз я не годен второпати, навiщо ми так швидко розпрощалися? Адже
мудрiшої, освiченiшої, чемнiшої, вихованiшої, винахiдливiшої i хоробрiшої
людини, нiж антикапiтан Анти-Небреха, я не зустрiчав i вже, мабуть, не
зустрiну.
- Тiльки в його генiальнiй головi, - захлинався у дифiрамбах капiтан
Небреха, - могла народитися ця блискуча iдея! Завдяки його свiтлим думкам
вперше за iсторiю зоряних польотiв було експериментальне перевiрено, чи
iснує прямий матерiальний зв'язок мiж свiтом та антисвiтом!
Я слухав капiтана Небреху i вiдчував, що ми взяли не той курс i схибили
не на якусь там жалюгiдну секунду, а на цiлих двi години розмови.
- А потвору зловили? - ввiчливо i делiкатно нагадав я.
- Атож! - схаменувся капiтан Небреха i хлюпнув у склянки
антиречовини. - Коли я прибув на недоїдену планету, потвора махала крильми i
своїми двомастами п'ятдесятьма лапами тримала за комiр двiстi п'ятдесят
найдосвiдченiших у Всесвiтi мисливцiв. Та на мене в чудовиська лапи не
вистачило, i менi тiльки й лишилося, що врятувати цивiлiзацiї в сузiр'ї
Дракона. Скажу вам, що стрiляв я спокiйно, як у мiському тирi. Але я хотiв
би ще раз повернутися до того моменту, коли наймудрiший з антикапiтанiв, а
вiн, безперечно, теж разом з цивiлiзацiями Анти-Дракона врятував цвiт
мисливства та рибальства антисвiту...
Нi, капiтана Небреху таки несила збити з обраного ним курсу!


Розповiдь третя. ЦIКАВА АРИФМЕТИКА

Нинi навiть школярi знають, що в хатнiй бiблiотецi капiтана далекого
мiжзоряного плавання Небрехи було 1000 наукових фолiантiв, кожен з яких мав
не менше 1000 сторiнок i важив не менше трьох кiлограмiв: капiтан терпiти не
мiг легковажних праць.
От i уявiть собi мiй подив, коли серед цих вагомих (у власному i в
переносному розумiннi цього слова) творiв я побачив тонюсiньку дитячу
книжечку "Цiкава арифметика". Вона важила не бiльше 100 грамiв i мала не
бiльше 100 сторiнок.
Я перегорнув кiлька сторiнок i переконався, що з примiтивними задачами,
якi заповнювали цю брошуру, впорався б навiть першокласник-другорiчник.
А проте в пiдручнику iсторiї космонавтики цього факту чомусь немає, хоч
пов'язаний вiн справдi з незвичайною пригодою. Бiльш того, в iсторiї навiть
не згадується, що найславетнiший серед зоряних капiтанiв мав у своїй
бiблiотецi дитячу книжку.
Але розповiм все до пуття, щоб раз i назавжди злiквiдувати цей ганебний