"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

Але погодьтеся, це ж казна-що, коли твої спогади транслюють по
телевiзору. Через цей телик нема про що й розповiдати, нiби ти нiкуди не
їздив!
Бiда!


Роздiл 6,
в якому оповiдається про жахливi наслiдки
мандрiв на пiдводному човнi

Пiсля оповiдки Васька треба було мати неабияку мужнiсть, щоб зневажливо
бовкнути:
- Х-ха! I це вiн називає мандрами! Та з батьками кожен умiє поїхати
куди завгодно! От якби ви дiзналися, як я мандрував, ото б знали!
Не майте сумнiву, Павлусь таку мужнiсть мав i, що в даному випадку
треба було, те й бовкнув.
Вiн iз задоволенням побачив, що Васька його слова добряче зачепили.
Оленка теж поглянула на нього з неприхованою цiкавiстю. А цей хвалько
спочатку було аж застиг з роззявленим ротом, в якому тануло морозиво. I все
було б добре, коли б вiн так i закляк навiки. Або принаймнi до початку
кiносеансу. Але Васько надто швидко оговтався, ковтнув морозиво й уїдливо
запитав:
- А де ж ти мандрував? Пiд яблунями з кислицями? Ходив у турпохiд
навколо хутiрського тину? Дослiджував миски з варениками? Чули ми твої
побрехеньки!
Ясно, це було обурливо. Нестерпно обурливо. Васько буквально канючив,
щоб Павлусь дав йому по пицi. Але побити Васька - значить довести власне
безсилля. Оленка це так i зрозумiє та й розплеще по всiй школi: бiйка - це
не доказ.
- Ну, чого ж ти замовк? - пiд'юджував Васько.
- Вiдчепися ти вiд мене! - заволав Павлусь.
- Ага! Не маєш, що сказати!
- А от i маю!
- А от i нi!
- А от i маю, але не хочу!
- А от i хочеш, але не маєш!
- Та я тобi нiзащо не скажу, а от Оленцi скажу!
- Ну, то кажи!
- I скажу!
- Ну, кажи!
- Я... я... на пiдводному човнi мандрував! - несподiвано вихопилося в
розлюченого Павлуся, аж вiн сам здивувався цiй новинi, хоч i не дуже. - От!
Що, з'їв?
Але Васько одразу ж бадьоро заперечив:
- Не може цього бути!
- Це ж чому?
- А тому!
- А от i може!
- А от i не може!
- Може!