"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

- Не може!
- Хто плавав - ти чи я? Вiдповiдай!
- А де ж ти пiдводний човен узяв?
- Я сам збудував!
- Це ж як?
- А отак! - руба вiдповiв Павлусь, хоч i сам до тiєї митi про
спорудження пiдводних човнiв ще нiчого не вiдав.
Та не будемо викладати усю цю суперечку - паперу не вистачить. До того
ж хiба, ми нiколи не чули на вулицi хлоп'ячих суперечок? Аж по самi вуха
наслухалися. Тому розповiмо саму суть (свiдком Оленка!), яка з'ясувалася у
тiй двостороннiй словеснiй бiйцi. I ось, якщо спертися на фантастичний
суднобудiвельний досвiд Павлуся, пiдводний човен не так уже й важко спустити
самотужки з хатнiх стапелiв.
Послухайте лишень.
Змайструвати пiдводний човен, особливо малогабаритний - на одну
особу, - дуже легко. Для цього навiть не потрiбно мати сповнених мудрих
порад книжок "Умiлi руки" або "Зроби сам". Ниньки пiдводний човен - не
дивина. То в часи Жюля Верна, коли по морях та океанах ходив єдиний на весь
свiт "Наутiлус" капiтана Немо, пiдводний човен був дивом з див.
Окрiм того, пiдводнi човни мали ще запорозькi козаки. Робили їх
просто - накривали одну чайку iншою, заливали смолою шпарини мiж бортами, i
пiдводний човен був готовий. А дихали пiдводники-запорожцi крiзь довгi
очеретини, якi стирчали нагору.
Це був грiзний на той час винахiд. Пiд водою запорожцi пливли за течiєю
аж у гирло Днiпра, де чатували на них турецькi галери, наїжаченi гарматами i
списами яничарiв. Для ворогiв поява козацьких пiдводникiв завше була
несподiванкою. Ого! Який ляк їх охоплював, коли раптом серед ночi з-пiд води
виринало вiдчайдушне вiйсько запорозьке на чолi з хоробрим курiнним
отаманом! Гримлять мушкети i пiстолi. Виблискують у спалахах пострiлiв
козацькi шаблi. Запорожцi смiливо лiзуть на високi борти галер, мов на
фортечнi мури. "Бий! Рубай!" - вдираються вони на розлогi палуби. "Слава!" -
котиться по морю, аж до невiльникiв Стамбула.
А коли звiльнять прикутих до весел полонених побратимiв, спалюють
турецькi кораблi-в'язницi i звитяжно повертаються на Сiч. Мiсця для
звiльнених є доволi, бо з кожного пiдводного човна, коли його роз'єднати,
виходило по двi легкi, як вiльний вiтер, чайки...
Як уже було сказано, змайструвати пiдводний човен - не проблема.
Найважче тут - знайти велику безпритульну бочку. Павлусевi пощастило : вiн
виловив її просто з Днiпра. Коли є бочка, вважай: маєш пiдводний човен.
Аби було чим дихати, встроми в дiрку довгу залiзну трубу, щоб вона
стирчала нагору. Заготуй харчi i питво. Коли усе готове, сам собi наказуй:
- Всi униз!
- Задраїти люк!
I сам собi вiдповiдай, сумлiнно виконуючи накази:
- Єсть, капiтане!
- Буде зроблено, капiтане!
А тодi спокiйно лежи собi i читай досхочу книжки "Острiв скарбiв" або
"Чорна стрiла", присвiчуючи кишеньковим лiхтариком. Течiя сама занесе тебе
куди треба, хоч до Чорного моря.
- Але Чорне море менi було нi до чого, - завершив свою дивовижну