"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

розповiдь Павлусь. - Я зупинився бiля Голої Пристанi, що пiд Херсоном.
Пiдводним човном можна пливти i вверх по Днiпру проти течiї, але тодi треба
причепитися на буксир до баржi.
- А де ж твiй пiдводний човен? - запитала Оленка.
Павлусь нерозважно вiдповiв:
- Уже нема. Бабуся заквасила у ньому кавуни i ще подякувала менi за
чудову посудину.
- А ти не брешеш? - недовiрливо запитав зловредний Васько.
- Х-ха! - набундючився Павлусь. - Щоб я брехав! Та коли я брешу, хай на
мене камiнь з неба впаде i гулю на лобi наб'є! - i вiн зухвало задрав
голову. Хiба ж iз неба щось впаде, коли на ньому анi хмаринки?
Аж тут сталося неймовiрне. Нiким досi не бачене i нiким досi не чуване.
Про таке навiть в жоднiй казцi не сказано i пером не описано.
Щось як лусне Павлусевi по лобi!
Аж в очах заiскрилося, а ноги пiдкосилися. Павлусь як стояв, так i сiв
на дорогу.
Васько i Оленка тiльки й почули його розпачливий зойк:
- Ай!..
Безумовно, Васько скористався з такої блискучої нагоди i зневажливо
мовив:
- Ну, то що, добрехався? Пустобрех нещасний...


Роздiл 7,
в якому оповiдається
про iсторичну зустрiч з марсiянами

Думаєте, на Павлуся впав уламок приблудного астероїда, що саме пролiтав
довкола Землi? Або що його просто в лоб поцiлив болiд або метеорит? Нiчого
схожого. Це був навiть не штучний супутник. Якби на Павлуся звалився з
пiднебесся уламок астероїда, болiд, чи метеорит, або штучний супутник
(байдуже який - наш чи американський), про цей нечувано рiдкiсний випадок
надрукували б у всiх газетах свiту i Павлусь уславився б по всiх кутках
земної кулi, хоч вiд нього самого тiльки й лишилося б що мокре мiсце.
А так що вийшло?
Сталася звичайнiсiнька рiч. Як ви пригадуєте, Павлусь, Васько i Оленка
стояли в затiнку пiд каштаном. I от саме тiєї митi, коли Павлусь хоробро
промовив: "Та коли я брешу, хай на мене камiнь з неба впаде i гулю на лобi
наб'є!" - i зухвало пiдняв догори голову, на одному каштановi-великоваговику
репнув пожовклий кожух, i зерно поцiлило точно в лоб нещасного хлопця. I
тверде ж було, мов камiнь. Отакої! Це ж завтра Васько i Оленка ославлять
його на увесь клас як невиправного i безнадiйного брехуна. Ви ж чули, як
Васько уїдливо мовив:
- Ну, то що, добрехався?
Ото накликав лихо буквально на власну голову!
Справдилося лиховiсне пророцтво чаклуна! А ще заприсягався, нiбито вiн
кiнчив спецшколу по класу добрих i корисних дiянь...
А може, Павлусь нiчого i не накликав?
Справдi, яке ж тут чаклунство?
Це просто прикре невезiння! Фатальний збiг стихiйних i цiлком природних