"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

Вiд гнiву Павлусь аж затрусився.
- Якi брехнi? Я тобi цiлком серйозно кажу! - заволав вiн. - Ех, ти!
Хiба з тобою можна нормально розмовляти? Краще я пiду Васька рятувати вiд
неминучої загибелi! Бувай! - I вiн рiшуче попрямував на вихiд.
А Оленка зухвало гукнула йому вслiд:
- Чао! - i ще висолопила свого довгого язика, хоч це, безумовно, жоднiй
дiвчинцi не личить.
Так, що не кажiть, а це нелегке i неприємне дiло - займатися
самокритикою. Якби не падiння Мiсяця, Павлусевi й на думку б не спало
братися за таке невдячне дiло. Де це бачено, щоб людина сповна розуму ходила
по знайомих i паплюжила сама себе? Та ще свiдомо наражалася на рiзнi
образливi слова... Сказитися можна!
Йшов Павлусь до Васька у вельми кепському настрої. Вже не знав, з чого
й розмову починати. Васько не Оленка, вiн таке скаже, що ого! Краще й не
слухати! Та що поробиш, коли безжальний чаклун поклав таку невблаганну
умову?
Васька Павлусь захопив за предивною роботою. Розкуйовджений, у своєму
спортивному одязi хлопець з засуканими рукавами зосереджено вовтузився
навколо легенької очеретяної колиски. Вона стояла посеред кiмнати на
Васькових лижах. До споду її було припасовано фанерну коробку, на котрiй
великими фiолетовими лiтерами було виведено: "Акумуляторна скринька", а з
тильного боку спинки защiпками для бiлизни була причеплена табличка з
загадковим написом "В-I". З обох бокiв спинки товстим мiдним дротом були
надiйно прикрученi бамбуковi лижнi палицi. Коли Павлусь зайшов, Васько у
потi чола свого саме мостив на гостряки цих палиць по електровентилятору,
немовби садовив їх на палi.
- Що це ти робиш? - запитав Павлусь, радiючи, що розмову про марсiян
можна трохи вiдкласти.
- Сам бачиш - монтую вертолiт, - з неприхованим захопленням вiдповiв
Васько. - Це буде вертолiт "В-I".
- А що таке "В-I"?
- "В" - це я, а "I" - конструкцiя перша, - з неабиякою пихою пояснив
юний конструктор.
Але Павлусь iз сумнiвом мовив:
- А хiба ж вiн лiтатиме? Де ти вiзьмеш мотор i пропелери?
- А вентилятори навiщо? - запитав Васько.
- Справдi, навiщо? - запитав i Павлусь.
- Щоб лiтати - ось навiщо!
- На вентиляторах?! - здивувався Павлусь.
- А що тут такого? - нiби про звичайнiсiньку рiч, сказав Васько. -
Скоро земне тяжiння до того послабшає, що й вентилятори потягнуть. - I
в'їдливо додав: - Це тобi не пiдводний човен з бочки для квашених кавунiв, а
справжнiй вертолiт "В-I". Я на ньому щодня в школу лiтатиму. А сiдатиму на
даху. Щоб усi бачили!
- Здорово! - вихопилося в Павлуся, бо це була прекрасна нагода здалеку
почати осоружну розмову про марсiян. - Подумати тiльки: якби не я, ти б свiй
вертолiт нiколи не змайстрував.
- Це ще чому? - визивно запитав Васько.
Павлусь охоче пояснив:
- А тому! Ось послухай. Якби не поменшало земне тяжiння, тобi i на