"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора Вiд гнiву Павлусь аж затрусився.
- Якi брехнi? Я тобi цiлком серйозно кажу! - заволав вiн. - Ех, ти! Хiба з тобою можна нормально розмовляти? Краще я пiду Васька рятувати вiд неминучої загибелi! Бувай! - I вiн рiшуче попрямував на вихiд. А Оленка зухвало гукнула йому вслiд: - Чао! - i ще висолопила свого довгого язика, хоч це, безумовно, жоднiй дiвчинцi не личить. Так, що не кажiть, а це нелегке i неприємне дiло - займатися самокритикою. Якби не падiння Мiсяця, Павлусевi й на думку б не спало братися за таке невдячне дiло. Де це бачено, щоб людина сповна розуму ходила по знайомих i паплюжила сама себе? Та ще свiдомо наражалася на рiзнi образливi слова... Сказитися можна! Йшов Павлусь до Васька у вельми кепському настрої. Вже не знав, з чого й розмову починати. Васько не Оленка, вiн таке скаже, що ого! Краще й не слухати! Та що поробиш, коли безжальний чаклун поклав таку невблаганну умову? Васька Павлусь захопив за предивною роботою. Розкуйовджений, у своєму спортивному одязi хлопець з засуканими рукавами зосереджено вовтузився навколо легенької очеретяної колиски. Вона стояла посеред кiмнати на Васькових лижах. До споду її було припасовано фанерну коробку, на котрiй великими фiолетовими лiтерами було виведено: "Акумуляторна скринька", а з тильного боку спинки защiпками для бiлизни була причеплена табличка з загадковим написом "В-I". З обох бокiв спинки товстим мiдним дротом були надiйно прикрученi бамбуковi лижнi палицi. Коли Павлусь зайшов, Васько у потi чола свого саме мостив на гостряки цих палиць по електровентилятору, - Що це ти робиш? - запитав Павлусь, радiючи, що розмову про марсiян можна трохи вiдкласти. - Сам бачиш - монтую вертолiт, - з неприхованим захопленням вiдповiв Васько. - Це буде вертолiт "В-I". - А що таке "В-I"? - "В" - це я, а "I" - конструкцiя перша, - з неабиякою пихою пояснив юний конструктор. Але Павлусь iз сумнiвом мовив: - А хiба ж вiн лiтатиме? Де ти вiзьмеш мотор i пропелери? - А вентилятори навiщо? - запитав Васько. - Справдi, навiщо? - запитав i Павлусь. - Щоб лiтати - ось навiщо! - На вентиляторах?! - здивувався Павлусь. - А що тут такого? - нiби про звичайнiсiньку рiч, сказав Васько. - Скоро земне тяжiння до того послабшає, що й вентилятори потягнуть. - I в'їдливо додав: - Це тобi не пiдводний човен з бочки для квашених кавунiв, а справжнiй вертолiт "В-I". Я на ньому щодня в школу лiтатиму. А сiдатиму на даху. Щоб усi бачили! - Здорово! - вихопилося в Павлуся, бо це була прекрасна нагода здалеку почати осоружну розмову про марсiян. - Подумати тiльки: якби не я, ти б свiй вертолiт нiколи не змайстрував. - Це ще чому? - визивно запитав Васько. Павлусь охоче пояснив: - А тому! Ось послухай. Якби не поменшало земне тяжiння, тобi i на |
|
|