"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Важке життя i небезпечнi пригоди (укр)" - читать интересную книгу автора

написав такого листа до пiонерської газети "Промiнець":

ЛИСТ

головному (найголовнiшому) редакторовi

Шановний товаришу редакторе, добрий день!
Ви мене не знаєте, а я вас знаю, бо передплачую i читаю Вашу дуже
цiкаву газету. От недавно прочитав статтю дiйсного члена-кореспондента
професора тов. Вiтрила-Жагельського В. О. "Загадкова таємниця" про падiння
Мiсяця на Землю. А для мене то нiяка не загадка i нiяка менi не таємниця. Я
про це падiння все знаю. А бiльше про це нiхто нiчого не знає, бо я знаю
один-єдиний на весь свiт. Навiть усi вченi свiту такого не знають, що знаю
я. Вибачте, що так багато пишу слово "знаю", бо iншого такого ж слова я не
знаю.
Так от: причина падiння Мiсяця на Землю полягає у тому, що я ранiше
дуже любив брехати, хоч зараз уже не люблю! Я брехав кожного дня! Чого
тiльки не вигадував! Ганьба i сором менi! I от одного разу я придумав дуже
цiкаву брехню про марсiян. Нiбито вони прилетiли з Марса на "лiтаючiй
тарiлцi", а я з ними зустрiвся. Мої друзi не дуже-то вiрили менi, тому менi
й довелося усiляко заприсягатися, нiби я правду казав. Я й сказав:
- Щоб на мене Мiсяць упав, коли я брешу!
Пiсля того Мiсяць i почав валитися на Землю зi своєї орбiти. I от, коли
ви надрукуєте мого листа, Мiсяць негайно повернеться на своє мiсце. Я це
точно знаю, але про це не пишу, бо Ви все одно не повiрите. Швидше друкуйте
мого листа, i все буде гаразд, бо Мiсяць уже зробився завбiльшки, як п'ять
п'ятакiв, i все бiльшає.
Вибачте за помилки, коли вони є, а коли вони є, то виправте їх, щоб
Ваша газета не вийшла з помилками.
До побачення.
Хвалимон Павло Валерiанович,
учень 4-го класу.

А щоб потiм не передумати, Павлусь одразу ж вклав листа до конверта,
написав адресу редакцiї, зворотну адресу теж, щодуху побiг до пошти i
поспiшно вкинув листа до скриньки. Все! Тепер дiйде... Ху, аж на душi
полегшало, нiби гора з плечей упала.
Вельми задоволений з себе, Павлусь неквапом повертався додому i мовчки
пишався своїм героїчним вчинком. Пiд ногами весело порипував снiжок.
Назустрiч йому поспiшали врятованi вiд, здавалося б, неминучої космiчної
катастрофи люди i навiть не пiдозрювали, що ото нишком поблискує на них
окулярами їхнiй рятiвник. Ого, такою кiлькiстю порятованих не може
похвалитися й рекордсмен Центральної станцiї по врятуванню потопаючих. Та
хай! Хiба не трапляються у свiтi скромнi, нiкому не вiдомi герої?
А Павлусь таки герой. Вiн здiйснив справжнiй подвиг. Не кожен, знаєте,
наважиться написати на самого себе до газети (навiть до стiнної), що вiн
брехун. Для цього потрiбно мати тверду вдачу, залiзний характер i сталеву
витримку. А Павлусь, будьте певнi, ще й не таке здатний зробити задля щастя
людей. Себе не пожалiє, а зробить!
Отак iшов собi Павлусь i, нiкому не заважаючи, мовчки пишався. Хiба ж