"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Мо¬ i чужi та¦мницi (укр)" - читать интересную книгу автора

Мати у мене теж хороша. Тiльки у неї є двi вади. Коли мати вдома, вона
лише те й робить, що мацає мiй пульс та годує мене яблуками, морквою i
квашеною капустою. А потiм ще силомiць змушує мене ковтати велику ложку
риб'ячого жиру. А робить вона це тому, що працює лiкарем у полiклiнiцi.
Видно, їй бракує хворих, от вона й тренується лiкувати людей на менi.
I ще одна велика вада у матерi. Вона надзвичайно любить ставити
неприємнi запитання. А задовольнити її допитливiсть просто неможливо.
З ранку до вечора тiльки i чуєш рiзноманiтнi запитання.
Сiдаю я їсти, мати питає:
- А руки ти вимив?
Iду я надвiр погуляти, вона питає:
- Чи скоро прийдеш?
Iду я в школу, вона питає:
- Уроки вивчив?
Приходжу я з школи, вона питає:
- Де ти одiрвав гудзика?
Дивлюся я телевiзор, вона питає:
- А тобi не час спати?
Жах!
Наче я їй не рiдний син, а довiдкове бюро.
От i сьогоднi. Не встиг я сказати, що батька викликають до директора,
як вона вже запитала:
- Що ти накоїв?
Я вiдповiв:
- Та нiчого такого. Просто велика купа снiгу впала на директора Василя
Тихоновича. Але ж вiн мiг обтруситися i все!
Але ця вичерпна вiдповiдь анiтрохи не задовольнила матерi. Вона знову
запитала:
- Що, купа снiгу впала сама?
- Нi, - вiдповiв я, - вона впала разом зi мною.
I раптом мати чомусь сполотнiла.
- Звiдки ти впав? - тремтячим голосом запитала вона.
Мене навiть здивувало таке наївне запитання.
- Ясно, зверху. Звiдки ж iще падають?
Тепер мати почала запитувати батька.
- Ти чуєш, Миколо? - запитала вона.
Батько похмуро вiдповiв:
- Чую.
- Що ж нам робити з цим бешкетником?
- Вiдшмагати...
Ця вiдповiдь менi дуже не сподобалася. Тут у мене з батьком нiякої
одностайностi не було.
Але у подiбних випадках тато завжди додавав, що у нього немає на мене
ременя. А якщо у нього нема на мене ременя, цiлком зрозумiло, що вiдшмагати
мене неможливо.
"Купив тато вже ремiнь чи ще не купив?" - стривожено подумав я.
Та батько мене заспокоїв.
- Ременя на нього нема! - з глибоким жалем промовив вiн.
А потiм наказав менi:
- Одягайся!