"Юрiй Дмитрович Ячейкiн. Мо¬ i чужi та¦мницi (укр)" - читать интересную книгу автора

розбiйники, схопили волохатими руками, розгойдали i кинули у страхiтливу
прiрву.
А насправдi виявилося, що я просто впав з лiжка.
Ну от, я заспокоївся, подивився у куток, де стояв торшер, i запитав:
- А де ви ховаєтеся?
Торшер повагом вiдповiв:
- А я не ховаюся. Апчхи!
Це почало мене розважати. Ще б пак - речi заговорили! Таке справдi
буває лише увi снi. Та й то не завжди.
- На здоров'ячко! - гукнув я радiолi.
- Дякую, - прохрипiла радiола.
- Значить, ви у нас у хатi? - запитав я у стiльця.
Стiлець навiть здивувався такому безглуздому запитанню:
- А де ж iще?
- А чому ж тодi нiкого не видно? - хитро запитав я книжкову шафу.
- Хiба ти досi не здогадався? - вiдповiла шафа.
- Атож, нi, - вже зовсiм весело сказав я. - Хiба ж я б запитував, якби
здогадався?
I тут я почув неймовiрне:
- Знай, хлопчику, - врочисто мовив мiй стiл, - я - Невидимка!
- Ой!..


Роздiл 9. ТАЄМНИЦЯ

У мене живе Невидимка!
Менi пощастило так, як ще нiкому не щастило.
У Києвi сотнi тисяч квартир, а Невидимка один.
I цей єдиний на весь Київ Невидимка (та що там на весь Київ - на весь
свiт) поселився саме в нашiй квартирi.
Коли людство дiзнається про цю фантастичну подiю, нашу квартиру
неодмiнно обернуть на меморiальний музей, а до стiни будинку товстими
шурупами прикрутять мармурову дошку. А на нiй золотом по бiлому викарбують:
"У цьому будинку жив i працював перший у свiтi справжнiй, живий Невидимка".
Безумовно, мене призначать директором меморiального музею, i я
розповiдатиму вiдвiдувачам неймовiрнi подробицi з бiографiї Невидимки.
Та раптом я збагнув, що Невидимка хворий i його передусiм треба
вилiкувати.
I тодi я сказав:
- Знаєте що, товаришу Невидимко, ви посидьте тут, а я злiтаю до аптеки
по лiки. Грошi у мене є. У мене е цiлий карбованець на тiстечка...
- А навiщо тобi бiгти до аптеки? - пiдозрiло запитав Невидимка.
Я вiдповiв:
- Як навiщо? Я ж чую, як ви застудилися. Вас необхiдно негайно
лiкувати. У мене мати лiкар, я все знаю. Грип - небезпечна хвороба! Якщо
його не лiкувати, вiн дає несподiванi ускладнення. А що, як з вами станеться
якесь лихо, людство менi цього нiколи не подарує!
- Тс-с! - прошепотiв Невидимка, i я уявив собi, як вiн приклав
невидимий палець до невидимих губiв. - Навiть думати не смiй про лiки, якщо
не хочеш заподiяти менi шкоди. Апчхи!