"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

здивувало Шахая, бо гармата була витвором його мiтингового запалу. Iз
станцi┐ повиходило кiлька службовцiв - переляканих, мовчазних.
- Вигружайсь! - закричав Остюк, i тро║ друзiв швидко мали перед собою
армiю з восьми людей: дев'яносто два партизани повтiкали дорогою. Галат
почервонiв, його вуха i навiть руки набрякли вiд кровi. Остюк поворушив
головою, нiби йому муляв комiр френча. Шахай витягся увесь, стаючи
струнко. Нiхто не рухався. В цю хвилину десь здалеку почувся гудок i
чахкання паротяга.
- Усi по мiсцях! - подав команду Шахай i махнув машинiстовi забрати
потяг.
Потяг пiшов, все збiльшуючи швидкiсть, а десятеро людей на чолi з
Остюком та Галатом побiгли понад колi║ю до насипу, заховалися за ним.
пх усiх закрила хвиля туману, що ┐┐ прикотив чи присунув вiтер. З
протилежного боку виразно чулося, як наближа║ться до Варварiвки ешелон.
Шахай зустрiв його, стоячи на перонi, тримаючи руки за спиною: такий
вигляд ма║ вчитель, коли вiн сто┐ть в кiмнатi й вибачливо чека║, доки
розсядуться учнi. Ледве спинився ешелон, як Шахай став походжати вздовж
його, рахуючи вагони i записуючи щось до записно┐ книжки, котру вiн вийняв
з кишенi, його оточила юрба. Та вигляд у Шахая був такий, що нiхто не
насмiлився заступити йому дорогу. На гамiр виглянув офiцер з пасажирського
вагона, i всi йому стали гуртом кричати, зчинивши неймовiрний гвалт.
- В чом д║ло? - закричав офiцер.
- Комендант? - почули всi серед тишi голос Шахая.
Офiцер ствердив це махом голови.
- Хай комендант ешелону та командири окремих частин зайдуть для
переговорiв про капiтуляцiю, я чекатиму на вас десять хвилин.
Шахай пiшов помалу до станцi┐ i, сiвши в кiмнатi бiля каси, став
чекати.
На перонi наче розпочався ураган. Кричали всi разом, обурено клацали
затворами гвинтiвок, i крiзь вiкно Шахай помiтив, що в дверях деяких
теплушок з'явились кулемети. Пiсля п'ятихвилинного чекання зайшло шестеро
офiцерiв. Вони розгублено i в той же час суворо оглянули Шахая. Останнiй
не запросив ┐х сiсти, i так пройшла вся розмова, сидiв тiльки Шахай.
- В чом д║ло? - повторила людина, котра перед цим виглядала з вагона.
-Хто ви i чого вам треба? Ми вас розстрiля║мо, не виходячи з кiмнати...
Шахай витримав паузу i лiнькувато подивився на того, шо говорив.
- Я вам даю п'ятнадцять хвилин на роздум. Замiтьте собi - тiльки
п'ятнадцять хвилин. Всю вашу зброю ешелон мусить здати менi, а вас я
пропущу тодi ┐хати далi. Я - командувач цього району. Через, - Шахай удав,
що дивиться на годинника, - через дванадцять хвилин мо┐ гармати рознесуть
усю станцiю разом з ешелоном. Дорогу далi перегороджено.
- Ми не можемо здати цi║┐ збро┐ -- ми веземо ┐┐, щоб здати там, де
будуть розформовувати нашу частину. Це - казенне майно.
- Я не випускаю нiкого вiд себе зi збро║ю.
- Ми мусимо ще порадитись. Зараз прийде наш полковник.
- Ви ма║те ще дев'ять хвилин. Але потiм - буде пiзно.
Офiцери не знали, що ┐м робити. Вони вже погодилися з неминучiстю i
тепер лише хотiли просити Шахая, щоб вiн ┐м залишив збро┐ для самоохорони.
- Нiяких уступок, -сказав Шахай i встав iз стiльця. До кiмнати забiг
розхвильований Остюк. Вiн став струнко перед Шаха║м i похапцем вимовив