"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

_ми гудити ║днiсть i органiзованiсть робiтникiв шахт i заводiв? Вони нас
переможуть, хлопцi, як пожежа, i шукатимемо ми тодi сво┐х порозгублених
кiсток - скрiзь, по всьому полi, по всьому свiтi.
- Шиба мене охота, - захвилювався гостроязикий його брат - Панько, -
подивитися, як вийде воно на ваше, Ничипоре Олександровичу. Кажуть, була
колись правда, пожила та й гайда! На Юрiя о цiй порi, як рак свисне на
оборi! Не буде в тво┐й республiцi нi ножа, нi образа, нi зарiзатись, нi
помолитись!
Нервово поворухнувся смаглявий анархiст.
- Менi слово, - сказав вiн, наче сам до себе, - слухайте мене,
браття-повстанцi! Хiба ми, -закричав анархiст, - не хочемо мати у сво┐х
руках збро┐, щоб захищатися вiд усiх тих, що пiдуть на нас? Ми скажемо
всiм, що наша республiка залiзом i кров'ю не дасть себе зневолити. Ми
будемо працювати, кожний сам собi закон i суддя...
- I командуватимуть розбiйники й душогубцi, бо ┐м не жалько голови i
життя, мають вони зброю, матимуть i хлiб!..
- Надiйшов час, -пiдскочив молодший анархiст, - коли треба всього
спробувати! Нехай гинуть мiста i села хай плавають в кровi тисячi i сотнi
тисяч людей. Величних експериментiв доба прийшла! Хай божеволiють нетривкi
люди, хай божевiлля розiлл║ться над землею - _таки _прийшла пора, пора
велико┐ анархiчно┐ спроби!..
Галат чхнув. Очi партизан почали горiти недобрим вогнем. Анархiзм вони
розумiли тiльки як руйнацiю усього ненависного, як помсту гнобителям, як
продовження тi║┐ сво║┐ професi┐, що вони набули в траншеях свiтово┐ вiйни,
серед болiт, вошей i смертi. Вони приймали анархiзм як iнерцiю
розбудженого атавiзму.
- Де наш ворог i чого ми тут сто┐мо на станцi┐? - перебив промовця Iван
Виривайло.
- Насточортiло вже нам воювати! - крикнув командир чiльного панцерного
потяга Галата.
- Говори... Марченко, - прогаркавив Ничипiр Марченко до Шахая.
- Я - за анархiю, - голос останнього не пiднiсся вище за шепiт, але
його всi почули, бо десятеро з присутнiх знали, що говорить Шахай, - я -
за анархiю, за руйнацiю всього старого, щоб не могло воно воскрести, i
вiдродитися, i зацвiсти буйнiше та смертельнiше.
Холодок пройшов по ворогах i друзях. Остюк для чогось вийняв нагана
з-пiд френча i почав задумливо перекручувати барабана. Галат слiдкував за
Остюком; здавалося, що вiн зараз зiрветься з мiсця i пiде з клинком в
атаку. Марченко не рухався, очi його були холоднi та безстороннi, губи
щiльно стуленi, щоки зблiдлi, на лобi блищала краплина поту.
- Але божевiлля нам не треба, - ще тихше говорив Шахай, - експериментiв
нам не треба. Нема║ для чого плавати сотням тисяч людей у кровi, мiста i
села хай живуть i вiдроджують землю. Не. треба божевiлля туди, де буя║
велетенська надiя. Надiя охоплю║ нас, цiлi мiльйони людства здригаються,
поверта║ться на кiн iсторi┐ придушена, але жива нацiя, вже грiзно й
тривожно вiтають ┐┐ сурми Хто сказав, що нам треба божевiлля?
- Заткни йому горлянку, Шахай, - анархiст показав Марченковi на Шахая,
- хто вiн такий i звiдки взявся?
Марченко посмiхнувся, на щоцi у нього з'явилася червона пляма, - вiн
хвилювався, потiм подивився на анархiста так, нiби стрiляв йому в вiчi i