"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора Лiхтар поплив далi по темрявi, ще кiлька лiхтарiв снувало по боках, в
темному полi за лiхтарями йшли командири партизансько┐ армi┐ далi, розмовляючи, радячись i не звертаючи уваги на осiнню мжичку, на холодний вiтер ночi. Вже зовсiм свiтало, коли було сформовано пiшi полки. На чолi ┐х став сам Шахай, що називався ще Марченком. Полки мали по тисячi багнетiв: Шахай надiявся розгорнути цi полки в бригади. До пiхоти долучили з тисячу бiйцiв кiнноти, панцерникiв, гарматникiв - вийшов цiлий полк. Це був п'ятий залiзний. Взагалi, всю армiю Шахай побудував так, щоб у кожну хвилину прийняти до лав новi й новi партизанськi сотнi. Залiзнi каркаси полкiв, сотень та батарей було розраховано, вони не ламалися й не гнулися, коли знаходились зайвi завзятi бiйцi для сотень, батарей i полкiв. Чужi люди ставали частками армi┐, вони швидко ставали -солдатами, дисциплiнованою машиною ентузiазму. Пiд Успенiвкою така органiзацiя блискуче витримала iспита - вона закликала до себе масу неорганiзовану i невивчену, поставила поруч себе в бою, i маса билася на совiсть, не вiдступаючи й не зариваючись, вмирала, випустивши останнього патрона, кропила свою землю рудою селянською нудьгою, захищалася до нестями i гордо вмирала. Успенiвку вибрали не випадково. Мапа показувала чудеснi вiзерунки ярiв, прекраснi поля для кiнних атак i навiть лiсок для засiдки. Рiчка петлювала на розлогих луках, текла на такому низькому мiсцi, що всi луки було до трави виповнено водою. Шахай вимiряв i вираховував, офiцер Соса з Саньчино┐ артилерi┐ допомагав розставляти гармати. Галат похмуро сидiв i розмiрковував той наказ, що його вiн одержав од Шахая: божевiльний, мусило загинути, пробивши фронт i розбивши собi голови. На панцерники треба було взяти коней, щоб, загубивши дорогу рейками, пiти з командами панцерникiв, з гарматами й кулеметами в рейд аж до Успенiвки. Три сотнi пiших людей (пiдводи дадуть ближчi села), шiсть гармат, дванадцять кулеметiв, тро║ Виривайлiв - Iван, Петро i Панько, сам Галат - з такою жменькою треба було виконати божевiльне завдання. Прорватися крiзь фронт, котрий утворили вже французи i греки, наступаючи вiд моря, де висiв на берег ┐хнiй десант, промчати зi сво┐ми панцерниками в тил, скiльки можна буде, влаштувати геро┐чний бiй, зiрвати рейки i сво┐ панцерники, зруйнувати станцiю, штаб, телефони i телеграф i потiм летiти з тилу до Успенiвки, тим часом вiдтягаючи на себе ворожу увагу i ворожi набо┐. Шахай вивчав успенiвськi схили i рiвнини, вимiряв шляхи навкруги Успенiвки i розповiдав Марченковi грубу схему свого плану. Вiн говорив тiльки про один план. Проте, про всякий випадок, iнший план склався в його мозковi, розташувався до дрiбниць в його уявi. На той випадок, коли перший план провалиться, -Шахай, не гаючи й хвилини, мусив був виконувати другий, смiливо й рiшуче, тверезо й непохитно. - Успенiвку ми мусимо змiцнити, як фортецю, - казав Шахай Марченковi, - i за командира цi║┐ фортецi ти призначиш самого себе. Успенiвськi мешканцi нариють нам траншей, побудують бастiони i замаскують гармати. Ворог бо┐ться степiв i просторонi - вiн не звик до кiлометрiв у сво┐й вiйськовiй практицi: мiра його вiйськово┐ вiдваги - метр. Я пам'ятаю, як на рiцi Iпр кiлька тижнiв билися фронти за будинок поронщика. Газети гордовито сповiщали: "Нашим хоробрим вiйськом забрано ┐дальню будинку. к надi┐ |
|
|