"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Лiхтар поплив далi по темрявi, ще кiлька лiхтарiв снувало по боках, в
темному полi за лiхтарями йшли командири партизансько┐ армi┐ далi,
розмовляючи, радячись i не звертаючи уваги на осiнню мжичку, на холодний
вiтер ночi.

Вже зовсiм свiтало, коли було сформовано пiшi полки. На чолi ┐х став
сам Шахай, що називався ще Марченком. Полки мали по тисячi багнетiв: Шахай
надiявся розгорнути цi полки в бригади. До пiхоти долучили з тисячу бiйцiв
кiнноти, панцерникiв, гарматникiв - вийшов цiлий полк. Це був п'ятий
залiзний. Взагалi, всю армiю Шахай побудував так, щоб у кожну хвилину
прийняти до лав новi й новi партизанськi сотнi. Залiзнi каркаси полкiв,
сотень та батарей було розраховано, вони не ламалися й не гнулися, коли
знаходились зайвi завзятi бiйцi для сотень, батарей i полкiв. Чужi люди
ставали частками армi┐, вони швидко ставали -солдатами, дисциплiнованою
машиною ентузiазму. Пiд Успенiвкою така органiзацiя блискуче витримала
iспита - вона закликала до себе масу неорганiзовану i невивчену, поставила
поруч себе в бою, i маса билася на совiсть, не вiдступаючи й не
зариваючись, вмирала, випустивши останнього патрона, кропила свою землю
рудою селянською нудьгою, захищалася до нестями i гордо вмирала.
Успенiвку вибрали не випадково. Мапа показувала чудеснi вiзерунки ярiв,
прекраснi поля для кiнних атак i навiть лiсок для засiдки. Рiчка петлювала
на розлогих луках, текла на такому низькому мiсцi, що всi луки було до
трави виповнено водою. Шахай вимiряв i вираховував, офiцер Соса з
Саньчино┐ артилерi┐ допомагав розставляти гармати. Галат похмуро сидiв i
розмiрковував той наказ, що його вiн одержав од Шахая: божевiльний,
жорстокий мозок пiдказав Шаха║вi такий план. Шiсть панцерникiв Галата
мусило загинути, пробивши фронт i розбивши собi голови. На панцерники
треба було взяти коней, щоб, загубивши дорогу рейками, пiти з командами
панцерникiв, з гарматами й кулеметами в рейд аж до Успенiвки. Три сотнi
пiших людей (пiдводи дадуть ближчi села), шiсть гармат, дванадцять
кулеметiв, тро║ Виривайлiв - Iван, Петро i Панько, сам Галат - з такою
жменькою треба було виконати божевiльне завдання. Прорватися крiзь фронт,
котрий утворили вже французи i греки, наступаючи вiд моря, де висiв на
берег ┐хнiй десант, промчати зi сво┐ми панцерниками в тил, скiльки можна
буде, влаштувати геро┐чний бiй, зiрвати рейки i сво┐ панцерники,
зруйнувати станцiю, штаб, телефони i телеграф i потiм летiти з тилу до
Успенiвки, тим часом вiдтягаючи на себе ворожу увагу i ворожi набо┐.
Шахай вивчав успенiвськi схили i рiвнини, вимiряв шляхи навкруги
Успенiвки i розповiдав Марченковi грубу схему свого плану. Вiн говорив
тiльки про один план. Проте, про всякий випадок, iнший план склався в його
мозковi, розташувався до дрiбниць в його уявi. На той випадок, коли перший
план провалиться, -Шахай, не гаючи й хвилини, мусив був виконувати другий,
смiливо й рiшуче, тверезо й непохитно.
- Успенiвку ми мусимо змiцнити, як фортецю, - казав Шахай Марченковi, -
i за командира цi║┐ фортецi ти призначиш самого себе. Успенiвськi мешканцi
нариють нам траншей, побудують бастiони i замаскують гармати. Ворог
бо┐ться степiв i просторонi - вiн не звик до кiлометрiв у сво┐й вiйськовiй
практицi: мiра його вiйськово┐ вiдваги - метр. Я пам'ятаю, як на рiцi Iпр
кiлька тижнiв билися фронти за будинок поронщика. Газети гордовито
сповiщали: "Нашим хоробрим вiйськом забрано ┐дальню будинку. к надi┐