"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

скромна, але вона врубувалася навiть у залiзо, не пощербившися. Лейтенант,
зустрiвшися з цим хижим варваром, мав надiю заслiпити його блиском
парадного клинка, - Остюк же, не задумуючись, рубав сво┐м клиночком куди
попало, бо знав, що вiрна його подруга переруба║ все на свiтi. Вiд смертi
лейтенант врятувався тiльки тим, що умiв фехтувати. Одбивши перший наскок
Остюка, француз хитро оборонявся, вибираючи хвилину та зручну позицiю для
раптового випаду. Оточуючи двох командирiв колом, билися солдати.
Вийшовши вдосвiта з Успенiвки, кiннота Остюка виконувала тактичне
завдання - маневрувала на правому фланзi, маскуючи обхiдний рух Шаха║во┐
пiхоти. В Успенiвцi Марченко залишився з гарматами та невеликими силами
пiхоти, котра, проте, збiльшувалась без перерви новими десятками й сотнями
людей - вони приносили сво┐ голови з околишнiх сiл. Шахай виконував
складний i ризикований план. Союзники - греки й французи - напосiдали на
Успенiвку. Вони зранку ходили двiчi в атаку, але Марченко одбив обидвi
атаки. Шахай маневрував з пiхотою на обох флангах - вiн несподiвано
з'являвся в одному мiсцi, йшов у бiй з тою частиною, що там була, бився
жорстоко i, коли ворог стягав бiльше сил, - зникав i з'являвся в iншому
мiсцi. Шахай, дезорганiзуючи ворожi фланги, що хотiли охопити Успенiвку,
примусив ворога вiдчути перед собою колосальнi сили партизан. Скрiзь, з
усiх яркiв та лiскiв, можна було сподiватися атаки i немилосердно┐
рiзанини. Так усе йти мусило до вечора, коли малось на увазi одночасово
ударити з кiлькох сторiн (за допомогою Галата), а перед цим кiльком
десяткам хоробрих людей локалiзувати ворожий штаб. На нещастя союзникiв i
на щастя партизан - французькi аероплани запiзнилися прибути разом з
десантом i не могли побачити згори всi карти, що ними грали партнери. Цi
аероплани прилетiли пiзно, коли Успенiвську операцiю Шахай уже закiнчив.
Навкруги Остюка й лейтенанта французько┐ кiнноти - билися ┐хнi солдати.
Ця зустрiч трапилась несподiвано. Остюк побачив ескадрон кiнноти, що,
очевидно, йшов на вивiдки околиць Успенiвки. Спортивна жадоба кiнного бою
охопила Остюка, як поломенем. Вiн вирвав iз свого загону сотню i,
пiдкравшися по лощинi, вискочив на французiв. Цi спочатку не хотiли
приймати атаки i тiкали кiлометрiв зо два, та, певно, i ┐хньому
лейтенантовi закортiло побитися на шаблях, бо ескадрон одразу зупинився,
розсипався, вийняв шаблi i прийняв бiй. Остюк летiв тiльки на офiцера, i
вони зустрiлися. Остюк страшно вилаявся, пiдбадьорюючи себе цим, i послав
свою кубаночку в повiтря над ворожою головою. Француз спокiйно одбивав
напади, i гарячка-Остюк почав обережнiше вимахувати, розумiючи, що так
можна й пропасти. Клинки зявкали, конi люто iржали й кусалися, француз
одбивав скаженi вимахи, Остюк неймовiрно лаявся. Лейтенант не витерпiв
Остюково┐ лайки. "Прокляття бога!" - закричав лейтенант i ударив шаблею
згори в той час, як Осткжова шабля не встигла ще пiднестися для захисту.
Двi причини затримали рух французького клинка: Остюкова шапка-кубанка на
густих кучерях його та погана якiсть парадних шабель французько┐ армi┐.
Проте череп Остюкiв нiби репнув - так засвiтилося йому все поле. "Душу,
балабайку, бога!" - одповiв Остюк, махнув шаблею i згарячу промахнувся.
Француз, зрозумiвши, що йому не розрубати Остюка парадною шаблею, став
несподiвано нею колоти. Остюк не любив таких прийомiв, на його думку,
шаблею можна було лише рубати, i через це не змiг захиститися.
Лейтенантова шабля ударила гостряком у лiву руку Остюка, котрою вiн тримав
повiд, пробила долоню, пройшла товстий ремiнний пояс, кожушок, френч,