"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

сорочку - i потрапила в кiстку. Скориставшися з цього, Остюк притиснув
ворожу шаблю тiснiш до свого ребра, щоб ┐┐ не так легко було висмикнути,
розмахнувся правою рукою i начисто зрубав офiцеровi шапку з голови i
зачепив плече. Лейтенант упав з коня i, падаючи, шарпнув свою шаблю. Остюк
поточився в сiдлi i помутнiлими очима став оглядати поле бою. Вiн побачив
себе серед чогось такого жахливого i фантастичного, що ледве не упустив з
руки клинка. То була грецька кавалерiя, що сидiла на вiслюках. Сотня
Остюка, захопившися бо║м з французами, не оглядiлася, як ┐┐ оточили греки.
Грецько┐ кiнноти було до бiса. Це побачив з-пiд Успенiвки Марченко, що
ви┐хав на горб подивитися в бiнокль на свою кiнноту. Вiн зблiд, скочив з
коня i вдарив шапкою об землю.
- Здохну, кулю собi дам! - закричав Марченко. - Щоб Остюка iсусова
кавалерiя полонила?!
Марченковi ординарцi мовчки перечекали, доки казився Марченко. Потiм
вiн знову подивився в бiнокль i радiсно зареготав. Остюкова сотня, наче
опечена, кар'║ром налетiла на грекiв, зiм'яла довговухих коней, вислизнула
з пастки, помчала на з ║днання з рештою кiнноти. Остюкiвцям було соромно,
що греки могли наважитись воювати з ними на вiслюках.
- пй-богу, застрелився б! - сказав Марченко, сiдаючи на коня. Перед ним
по долинi без перерви котилися хвилi атак. На флангах i в центрi сунули
танки. Газовi бомби падали на землю i швидко обкутувалися пеленою газу.
Низовий вiтер стиха котив цi газовi кущi i прибивав ┐х до землi, стелив
над водою рiчки. "Газами душать", - подумав Марченко, i йому закортiло
встромити клинка комусь у горлянку i повернути там його. П'ять танкiв
сильно потiснили центр. Марченко послав туди пiдмогу i по┐хав на цей
участок сам. Вiн покинув коня, вихватив наган i побiг з ним по брустверу
вздовж траншей, погрожуючи бiйцям розстрiлом. Пробiгаючи дiлянку свого
улюбленого Новоспаського полку, Марченко закричав:
- Цистерну спирту даю за танк! В атаку, хлопцi! Новоспаський полк
вискочив з траншей, як корок з пляшки, i затюкав на все поле, закликаючи з
собою iншi полки. Моментально пролетiла по траншеях обiцянка Марченка, i
вiн швидко побачив результати заклику. Тако┐ нерозсудливо┐ атаки французи
доти не зустрiчали. Як косою, клали партизанiв ┐хнi кулемети. Танки
зупинилися i поставали фортами, але годi було встояти перед атакою
Новоспаського полку. Вiн чесно заробив сво┐х три цистерни спирту,
деморалiзувавши ручними гранатами екiпажi трьох танкiв. Проте, на кiнець
атаки багатьом новоспасiвцям довелось вiдмовитися вiд спирту: вони полягли
на полi борнi. Марченко посмутнiв, коли побачив, скiльки людей не
повернулося з атаки, i звелiв видати Новоспаському полковi ще одного
червоного прапора зi штабу. Глибока осiнь, наче зiйшовши до долини з
околишнiх горбiв, похолодила поле бою. Пострiли стали вщухати, нiби вороги
збиралися зализувати рани. Нi на чи║му боцi ще не почувалося переваги.
Смiливiсть, хитрiсть i одчайдушнiсть не в силi були подолати тако┐ сили
французiв. А французькi солдати вже почували втому, хотiли кави i
пригадували, що вони, власне, б'ються проти революцiйного народу, за
реакцiю.
Гонець вiд Шахая передав наказа - бути напоготовi. Перед вечором мав
пiдiйти Галат. Пiвсонний Марченко об'┐здив позицi┐. Вiн куняв, сидячи на
конi, та бачив важкi сни. На батаре┐ Петра Бубона делегацiя вiд
Новоспаського полку обступила Марченка. Газовi бомби послiпили багатьох