"Юрiй Яновський. Чотири шаблi (Укр.)" - читать интересную книгу автора

бiйцiв. Тi, що пропали вiд газiв, не протестували, але тi, що послiпли,
вимахували кулаками перед Марченком i погрожували застрелити його або
зарубати.
- Хлопцi, - одповiв ┐м Марченко, - коли я переможу, я вам пороблю
електричнi очi. Коли нас розiб'ють - iдiть i спiвайте по дорогах про нашу
честь i закликайте до помсти. Слiпого дорога году║.
Марченко останнi слова промовив нiби до себе. Потiм вiн вихватив шаблю
i закричав пронизливо на всю батарею:
- Браточки, не дреф! У французiв барахла повнi вагони!

Рейками з боку французiв з'явилася дрезина. Над нею вiявся й здригався
бiлий прапор парламентерiв. пх сидiло тро║ на дрезинi - похмурi, блiдi
офiцери союзного десанту: капiтан-грек, капiтан та полковник - французи.
Вони були без збро┐. Залiзничний насип переходив упоперек долину, з нього
видко було всi позицi┐ i транше┐, партизани перебiгали з мiсця на мiсце,
стрiляючи вгору на честь гостей. Парламентери помiтили прекрасне
розташування опорних фортiв, вiрнi лiнi┐ траншей, в котрих лише досвiдчене
око могло помiтити замаскованi кулеметнi гнiзда. Рiшучого бою так i не
вiдбулося досi. Маневри Шахая, заколоти в тилу, що ┐х чинив скажений
Галат, наскоки Остюково┐ кiнноти, уперта оборона Успенiвки - дiло
Марченка, поганi настро┐ солдатiв десантно┐ армi┐ - все це спричинилося до
того, що, французько-грецьке командування вирiшило почати розмову з
бандитами-повстанцями, вiдтягти час, зберегти за собою славу - фактично
непереможеного вiйська i, вiдiйшовши до моря, почати похiд знову.
Парламентери пiд'┐хали до Успенiвки, тамуючи огиду й жах. Бандити здатнi
були, на ┐хню думку, зарубати або замучити вiсникiв миру. Та нiчого цього
не трапилося. Колi┐ були порожнi - Шахай хотiв показати дисциплiнованiсть
сво║┐ армi┐. Тiльки бiля штабного вагона стояла почесна варта - людей
близько сорока, попереду впадали в око мiдянi труби оркестру. Почесна
варта стояла перед вагоном, як валка розбiйникiв - брудна, закурена пилом
i порохом, з кривавими плямами на руках, обличчях, на одежi, повiсивши на
себе безлiч гранат i кулеметних стрiчок, револьверiв i кинджалiв. Оркестр
з усi║┐ сили бахнув бравурну мелодiю, котра нiби зробилася вже
нацiональним партизанським маршем - так часто ┐┐ грали.
- Марш iз "Кармен"? - сказав здивовано полковник, сходячи з дрезини. На
площадку вагона вийшов зустрiчати сам Шахай. Гостi зайшли до вагона, а
варта стала голосно смiятися з французьких мундирiв. Оркестр закiнчив
грати, i тодi почулися далекi кулеметнi та гвинтiвочнi пострiли. Вони
линули десь i здалеку - нiби з-за ворожого табору. Парламентери
затривожилися, i грек, котрий знав росiйську мову, запитав про причину
стрiлянини.
- Вас, гадiв, десь б'ють! - одповiв похмуро Марченко. Шахай вибiг з
вагона, за п'ять хвилин повернувся i покликав iз собою Марченка. Останнiй
посварився на парламентерiв револьвером i суворо наказав не виходити з
купе. Парламентери залишилися самi.
- Це прийшла наша смерть, - зауважив спокiйно полковник.
Обидва капiтани погодилися. Далеко десь загримiли гармати. Чiтко було
чути кулеметнi речитативи. Бухали ручнi гранати.
- Це в нашiм тилу, - прислухався капiтан-француз. Вiн вийняв з кишенi
мапу i розiклав ┐┐ на столi, - сьогоднi звiдти були вiдомостi, що велика