"Iван Карпенко-Карий. Хазян (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Феноген (сам, лiчить грошi)._ Двадцять п'ять! Якби не давали, то я б i
не брав. А коли дають - бери! I сам хазя┐н наш всiх науча║: з усього,
каже, треба користь витягать, хоч би й зубами прийшлося тягнуть - тягни!
Так вiн робив i так робить вiд юних лiт, а тепер ма║ мiлiони! Чом же менi
не тягнуть, щоб i самому стать хазя┐ном. Та я й не тягну-дають. Тут i
грiха нема║!..
Голос Пузиря: _"Феноген, давай халат".
(У дверi.)_ Ще не зашили, зараз принесу.
ЯВА V

Феноген, Марiя Iвановна. Соня i Кравчиха._
Феноген._ Нате, та скорiще латайте, бо вже кричали, щоб подавать халат;
а я пiду до них, скажу, що ви взяли позашивать дiрки. (Вийшов.)_
Марiя Iвановна._ Ну лиш, приймаймось разом. Ось дiрка. Ти, Соню, тут
латочку наклади; а ось порвалось - тут я зашию; ви ж здiймайте тим часом
мiрку.
Всi принялись за роботу.
Хоч ти що хоч говори - не хоче купить нового, так оце я грошей
крадькома наскладала, i ми йому такий халат справимо, що вiн i сам ним
любоватиметься! Бачите, через два мiсяцi рiвно будуть iменини Терентiя
Гавриловича, треба, щоб халат поспiв якраз на iменини. Я не можу йому вiд
себе подарувать, бо буде страшенно гнiватись, що такий розход зробила, та
ще й грошi брала крадькома. Халат, голубочко, 'буде дуже дорогий!
Пятнадцять аршин лiонського бархату, по дев'ять рублiв аршин, i двадцять
аршин шовку по три рублi, шнур товстий шовковий, чистого шовку, з
китицями, -тридцять рублiв, вам за роботу п'ятдесят рублiв - всього двiстi
сiмдесят п'ять рублiв. Це вже Сонi так захотiлось. Вещ цiнна i хоч кому
кинеться у вiчi, а ви запросите тiлько п'ятдесят рублiв. Розумi║те?
Терентiй Гаврилович як побачить, що -таку дорогу вещ можна купить
задешево, сказать, за безцiнь, - зараз i купить! Так от ми й дiждемось,
хоч хитрощами, що цей халат вiн скине i буде носить такий, що хоч куди -
не сором! Ви ж, голубочко, настьогайте пiдкладку густо-густо узорами; на
полах вишийте в гладь буряки з розкiшним бадиллям, а на бортах вишийте
барана i овечку. Та зробiть так, щоб вiн зразу побачив, що вещ дорога, а
прода║ться дешево! Розумi║те?
Кравчиха._ Ох, матiнко моя Мар'я Iвановна, це то все розумiю, тiлько
навряд чи поспiю таку дорогу вещ скiнчить за два мiсяцi: робота велика,
вишивка копотка, та ще, зна║те, зразок овечки i барана у мене ║ на
подушцi, а бурякiв нема.
Марiя Iвановна._ Я вам дам i узори. А щоб поспiшить з роботою -
вiзьмiть помiшницю: я ж i грошi платю не малi - п'ятдесят рублiв!
Кравчиха_. Та вже i день i нiч будемо удвох з дочкою стьогать i
вишивать, тiлько прибавите п'ять рубликiв.
Марiя Iвановна._ Як гарно зробите, то й десять дам.
Входе Феноген._
Феноген._ Готово?
Марiя Iвановна._ Готово.
Феноген._ Давайте, бо гнiваються. Там якийсь чоловiк з важним дiлом.
(Взяв халат i пiшов.)_
Марiя Iвановна._ Ну, iдiть же, голубочко, я дам матерiал i узори.