"Iван Карпенко-Карий. Хазян (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Кравчиха вийшла.
Соня._ Мамо! А по-мойому, вiвцi i буряки вишивать не годиться - це буде
смiшно... Краще на полах i на борту квiтки та гарнi мережки, фрески, у
мене ║ узори.
Марiя Iвановна._ Нi, Соню, квiтки - то инча рiч, то для молодого, а
вiвцi i буряки татовi, як хазя┐новi, будуть приятнiще. Я вже тата добре
знаю, ходiм!
Соня._ Як хочете, а я б не ра┐ла, бо буде смiшно...
Iдуть.
Мамо! Як ви дума║те, чи не сказать би татовi про предложенi║ Iвана
Миколайовича?
Марiя Iвановна._ Нi, дочко. Нехай на iменини при┐де i сам скаже. Iван
Миколайович- учитель гiмназi┐, чоловiк розумний, то зумi║ з татком
побалакать, а я тим часом попробую випитать.
Пiшли.
ЯВА VI

З других бокових дверей виходе Пузир, Маюфес_ i Феноген._
Пузир._ Феноген, не зна║ш, зiбрались економи в конторi?
Феноген._ Одного Зеленського бачив. Ох, усердний чоловiк, з коня не
злазить.
Пузир._ Якщо зiбрались - клич!
Феноген вийшов.
(До Маюфеса.)_ Сiдайте.
Мовчать
Трудне дiло ваше... трудне. У мене сво┐х овець сорок тисяч, боюся, що
пашi не стане.
Маюфес._ Де ж таки! Оце сказали: пашi не стане!.. Торiк, як я купив у
вас для одного нiмця валахiв, - пам'ята║те? - то для прийомки три днi
┐хали вашою землею... ┐хали ми цiлий день. "Чия земля?" - пита║мо.
"Терентiя Гавриловича Пузиря". На другий день знову пита║мо: "Чия земля?"
- "Терентiя Гавриловича". I тiлько на третiй день, надвечiр, почалась
земля Гаврила Афанасьевича Чобота. Ха-ха! Княжество! Цiле княжество.
Нiмець, що зо мною ┐хав, дивувався, хитав головою, цмокав губами, а на
третiй день, смiючись, сказав: "У цього хазя┐на бiльше землi, нiж у нашiм
герцогствi". кй-богу, так i сказав. Хе-хе-хе! Та щоб на таких степах не
можна було випасти ще дванадцять тисяч овець?
Пузир_. Та воно можна! А тiлько я вам скажу, що, крiм всього прочего,
дiло ваше опасне... Я, зна║те, опасаюсь, щоб не було яко┐ бiди.
Маюфес._ Помилуйте, чого бояться? Нiчого боятись! Не такi голови це
дiло обмiркували, щоб можна було боятись.'
Пузи_р_. Так то так! А тiлько, зна║те, несостоятельнiсть на три
милiйона, та ще обмiркована несостоятельнiсть, - рiдко кiнча║ться
благополучно!.. Щоб, бува, Петро не вскочив у злоснi. А тут i я помагаю,
переховую!
Маюфес._ Що ви? Сохрани бог! Не такi люде ведуть i вестимуть дiло,..
Петру Тимофеевичу помагають значнi адвокати i самi найбагатчi купцi та
хазя┐ни. Я вже був у чотирьох - всi згодились: хто манухвактуру-прийме,
хто гурти, хто кiнський завод, а з парового млина i винокурнi горiлку i
борошно розвезем скрiзь, постройки ж - дiло рук чоловiчих... хе-хе-хе! Ще