"Адрiан Кащенко. Зруйноване гнiздо (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Старшому козаковi було теж небагато, рокiв двадцять. Се був Демко
Рогоза.
Пiд час зруйнування Запорозько┐ Сiчi, в нiй було аж четверо братiв
Рогозяних. Вони були дiтьми козацького сотника з Канева i всi виховувалися
в Ки┐вськiй бурсi; коли ж пiд час велико┐ пошестi вони посиротiли, то
старший брат Петро, що пiд той час був уже сiчовиком, не маючи куди
притулити сво┐х братiв-недолiткiв, забрав усiх ┐х до Сiчi i повiддавав:
середнiх - Демка та Гната у молодики, себто чурами до значно┐ старшини, а
меншого, Василя, до кухарiв на послуги.
Таким чином Демко Рогоза козакував уже три роки i мав вигляд
заправського козака, бо його запалене вiтрами обличчя i хоч невеликi, а
проте чорнi вуса i карi з рiшучим поглядом очi надавали його постатi
мужностi.
Балан та Рогоза не пiшли з товариством на Дунай: перший через те, що
його не пустив батько, а другий через те, що його не пустили очi Iваново┐
сестри Галi.
Галя Баланiвна, що тепер сидiла тут на березi вище козакiв i плела собi
з синеньких волошок та червоного маку вiночок, була дуже вродлива i
причарувала б всякого, хто б на не┐ глянув. Кругленьке та рум'яне обличчя,
з блакитними, як ранкове небо, очима, чорними, вузенькими бровами та
червоними, як коралi, губоньками, що мимохiть все складалися в усмiшку,
дихало весною й радiстю життя; ясний же погляд глибоких ┐┐ очей,
здавалося, виявляв щиру, як сама правда, душу дiвчини i натякав на щастя
┐┐ кохання.
Причарувала вона Демка Рогозу ще по веснi, до зруйнування Сiчi. Молодий
козак з ватагою запорожцiв рибачив тодi на лиманi, та, почувши Галину
пiсню, при┐хав човном до левади Балана i застукав дiвчину пiд вербами за
такою ж самою роботою, що й зараз. Галя тодi втекла вiд Демка, як
сполохана пташка, i заховалася в коморi, та тiльки козак не зважив на те,
та й пiшов до ┐┐ батька гостювати, так що хоч i соромилася дiвчина
молодого запорожця, а довелося ┐й по волi батька частувати його й медом, i
вечерею.
Ще до зруйнування Сiчi Галя й Демко справили заручини, а тепер вже
повиннi були б взяти шлюб, та тiльки скасування Сiчi так засмутило
Галиного батька, що вони при ньому вже не смiли навiть розмовляти про сво║
майбутн║ щастя.
Подруга Галi пвга, що крутилася зараз бiля не┐, була ще майже
пiдлiтком. Смуглява й чорнява, як жучечок, i рухлива, як метелик, вона й
хвилини не мала сили всидiти на однiм мiсцi i все то одбiгала на бiк, щоб
зiрвати якусь найпоказнiшу квiтку, то пiдбiгала до Галi i вплiтала ту
квiтку ┐й у вiночок.
Зимовник Iвжиного батька - Луб'яного стояв тут же над лиманом, поруч з
зимовником Балана, так що пвга з малих лiт зростала бiля Галi. Iнших
дiвчат вона не знала i навiть не бачила, бо в третьому зимовнику, над
Базавлуком, жив Галин дiд Лантух тiльки з сво║ю старою дружиною i бiльше
на всiх зимовниках не було нi одно┐ дiвчини й нi одного хлопця.
Поки Галин батько сидiв пiд хатою зi сво┐ми тяжкими думками, молодi
козаки й дiвчата на березi лиману пустували й смiялися помiж собою, не
згадавши й разу про те, що так розкраяло серце ┐хнього батька - про
скасування Запорозько┐ Сiчi. Вони не мали ще свого минулого, не мали про