"Ольга Кобилянска. Людина (Укр.)" - читать интересную книгу авторавеликдень. Я все вiдкладаю на великдень... душа така повна, ┐й мене
зна║ш... так, але лежачи, писати утомився"... Се були послiднi слова Стефана, писанi до не┐. Василь ┐х пiслав до не┐. Вона порушила тепер устами, неначеб щось вимовляла, опiсля викривила ┐х в якусь гiрку усмiшку. Пристрасно притисла вона письмо до уст i подерла його на дрiбнi кусники. п┐ давило в грудях. Вона приступила до створеного вiкна i, спершись, закрила лице руками... До не┐ вгору доходив упоюючий запах лелiй, а там якраз перед нею тягнеться лiс старий та шумить одностайно чуднi тихi слова... Вона ┐х не слуха║. Сто┐ть нерухомо. Трохи згодом почула, як один вiзок за┐хав, немов гонений, на подвiр'я. Вона зна║ надто добре, хто ним при┐хав. Чу║ його короткий, голосний смiх... Чого вона ослаба║? Чого дрожать ноги пiд нею? Чим раз ближче чу║ вона скорi кроки; чу║, як вiн перескаку║ два-три ступнi старих сходiв, спiшить до ┐┐ покою. п┐ очi спинились тривожно на дверях... вiн зараз увiйде. Iсусе Христе!! пй бренить щось у вушах, а в горлi давлять ┐┐ корчi. Всi нерви напруженi. Якесь незнане доти, упряме, дике чувство обгорнуло ┐┐ - одне лише чувство. _Вона ненавидить._ Ненавидить з цiло┐ глибини сво║┐ душi! Вбивала б, проклинала б, затоптувала б, як ту гадюку... Чи - його? - Адже вона винувата!! Сама, самiська вона... I чим вона оправда║ться? Що вона людина?.. Вона заллялась несамовито смiхом. ...Приклякнувши до землi, вона ридала нервово-судорожним плачем; а коли увiйшов вiн, пiдняла руки, немов би просила рятунку. Вiн пiдвiв ┐┐ i притис до грудей. шлюбом!!. 1891. Село Димка, на Буковинi. [1] Царство брехнi пану║, як ще нiколи дотепер. А правда вiдважу║ться виповзати зi свого кутка не iнакше, як закутана в привабливо-яскравi ганчiрки... _(нiм.)._ [2] ц. к. - цiсарсько-королiвський. [3] Завiд - професiя. [4] Мiж iншим _(франц.)_ [5] В з я т й "пiк" - завзятися, присiкатися. [6] Варiяцтва - божевiлля. [7] Лiтанiя -молитва у католикiв, тут нотацiя. |
|
|