"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу авторасхвильовано гуде телефон. Грюкають дверi. Через кiмнату швидко проходить
кiлька заклопотаних залiзничних службовцiв i офiцерiв. Л у н д и ш е в (схоплю║ться стурбований). Що таке? Якась тривога... Може, боронь боже, на фронтi? Ю р к е в и ч. Та нiчого особливого, заспокойтеся. Л у н д и ш е в. Легко сказати - заспокойтеся. Кажуть, що наше становище неважне. Чи вiрите - хвилини лiчу, коли нарештi виберуся з цi║┐ проклято┐ Росi┐. Ах, пардон, я вас перебив. Ну, то що ж далi? Одержали вiд не┐ листа... Ю р к е в и ч. Так, щойно. Пише, що буде сьогоднi тут з харкiвським по┐здом. Це, значить, через пiвгодини. Можете судити, який я схвильований. Сiм рокiв мовчання i даремних розшукiв - i раптом сьогоднi доля знову посила║ ┐┐ на мо║му шляху! Л у н д и ш е в. Хм, доля... Не дуже я вiрю подарункам долi, мiй молодий друже. Це, зна║те, бувають такi дитячi цяцьки - вiдчиня║ш таку гарненьку коробочку - дума║ш, там цукерок, а звiдти - бац! - вистрибу║ чорт з рогами. Ю р к е в и ч. Ну, що це ви, граф, як вам не соромно! Л у н д и ш е в. Так, так, мiй друже. Адже ж ви не бачили ┐┐ сiм рокiв. Звiдки ж ви зна║те, яка вона тепер? Та ще комунiстка, спаси господи! Ви ось дума║те, що вона така собi тиха курочка - цiп, цiп, цiп, а вона - гам! - i вiдкусила вам голову - хе-хе-хе! Ю р к е в и ч. Нехай так. За не┐ i вмерти щастя. П о р у ч и к. А, ваша ясновельможнiсть! Куди це ви зiбрались? Ю р к е в и ч вiдходить i сiда║ бiля стола. Офiцiант приносить йому пляшку пива. Л у н д и ш е в. Та ось хочу провiдати брата Iвана в Парижi. А ви як, поручику? П о р у ч и к. Та нiчого, граф, не суму║мо. Пульси поки що б'ються. Л у н д и ш е в. Так, вам аби тiльки дiвчата. А ось на фронтi, кажуть, не той... (Притишуючи голос). Чи правда, що був якийсь прорив? Я, зна║те, так хвилююся! П о р у ч и к. Та нiчого подiбного! Який там прорив? Л у н д и ш е в. Адже ж бiльшовики знову натискають. Кажуть, навiть Орел нiбито захопили. П о р у ч и к. Не вiрте, ваша ясновельможнiсть, таким нiсенiтницям. Ми ┐м недавно так всипали, що не скоро очумаються. Особливо вiд танкiв. Вiд цих танкiв у червоних всякi пульси завмерли. Туди ж, воювати лiзуть!.. Л у н д и ш е в. Та що ви! Дай-то бог! Як же, говорять, пiд Кам'яно-Черновською цiлий наш кавалерiйський корпус розбито? П о р у ч и к. Та хто ж це говорить! пхнi ж пiдпiльнi агiтатори. Дума║те, ┐х мало? Скрiзь нишпорять. Цим тiльки i беруть, щоб ворожий тил розкладати. Та от i сьогоднi... (озираючись i притишуючи голос) одержано секретне повiдомлення, що при┐жджа║ ┐хня пiдпiльниця - шпигунка. З харкiвським по┐здом. Л у н д и ш е в. Та що ви кажете? Значить, ви за нею? Полювання? |
|
|