"Iван Кочерга. Майстри часу (Укр.)" - читать интересную книгу автора Гарматний пострiл.
К а р ф у н к е л ь. Ага! Я казаль! (Спокiйно заводить годинника). П о л к о в н и к. Та звiдки? Де? Ви з глузду з'┐хали! Тут i фронту нiякого нема║. О ф i ц е р. Так точно. Червонi наступають з Тернiвки. З пiвночi. А це, певно, партизани. Якийсь шалений панцерник прорвався в тил. Гарматний пострiл. Дзвiнки. Телефон. К а р ф у н к е л ь (спокiйно). Поспiшайте, гер полковнику. Вашi двадцять чотири хвилини скоро проходiль. П о л к о в н и к (люто). А я вас все-таки розстрiляю! Подати автомобiль. Я ┐ду в мiсто. Поручику, ви залиша║тесь комендантом станцi┐. Поставте варту до заарештованих. Розпорядiться по станцi┐. Евакуюйте що можна. А через двадцять хвилин - усiх розстрiляти. П о р у ч и к. Як, пане полковнику, i нiмця? Насмiлюся доповiсти, що... П о л к о в н и к. Ну, добре. Нiмця поки що евакуюйте. Там побачимо. Цих двох. Ходiм! П о р у ч и к. Слухаю, пане полковнику! Полковник i обидва офiцери виходять. П о р у ч и к (до солдатiв). Стерегти заарештованих. Один - бiля дверей, другий - пiд вiкном. Виходить. Солдати замикають дверi i теж виходять. XII Ю р к е в и ч (кида║ться до вiкна). Вартовий! (Пробу║ дверi). Замкнуто. Лiдо, моя дорога Лiдо! (Бере ┐┐ руки). Невже ж я знову бачу тебе, бачу тво┐ милi, рiднi очi, про якi я так часто мрiяв усi цi роки нашо┐ розлуки! К а р ф у н к е л ь (який тим часом сiв на столi i розгляда║ годинника, встромивши око в лупу). Зальбадерей! Пустий балакня... Л i д а. Любий! I ти мене не виказав - тебе мордували! Ю р к е в и ч. I тепер, через сiм рокiв, знайти тебе, щоб знову... щоб знову втратити. Нi, нi, це неможливо! Час зупинився, вiн наш, вiн наш, моя Лiдо!.. К а р ф у н к е л ь. Зальбадерей! Ейн нар. О, один дурень - що вiн зна║ про час? Л i д а. Так, так! Ю р к е в и ч. Двадцять хвилин життя i любовi - та це ж вiчнiсть! К а р ф у н к е л ь. Не забуваль мiй урок. Хм... Ю р к е в и ч. Тiльки мiщани лiчать час роками - ми будемо лiчити його ударами нашого серця! I кожен удар, кожен удар вiддамо нашiй любовi! Л i д а. Так, так, нашiй любовi! О, як же я люблю тебе тепер, мiй ║диний! Гарматний пострiл. |
|
|