"Иван Котляревский. Москаль-чарiвник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

треугольничков...
Михайло (смi║ться)._ Лавреничкiв! Який то у вас, москалiв, язик
лубяний! Скiльки мiж нами вешта║тесь, а й досi не вимовиш: ва-ре-ни-кiв.
Солдат_. Ну, вареников... Да что ты. Чупрун, об москалях так плохо
думаешь? Да я, как захочу, то по-хохлацки говорить буду не, хуже тебя.
Михайло (спокiйно) _Диво. Може i заспiва║ш по-нашому?
Солдат_. А почему ж и нет? Слушай в оба.
Михайло_. Слухаю, слухаю. Прислухайся i ти, Тетяно!
Солдат (спiва║)._
Ой, был, да нима, да поехал на мельницу.
Бедна моя головушка, одна дома осталась.

Девчина моя, ти ж моя мати!
Довго ж менi, мо║ серце, без тебе скучати?

Дiвчино моя, Переяслiвко.
Дай менi вечеряти, моя ластiвко!

Михайло _з Тетяною _довго регочуться. Солдат_, на них дивлячись, теж
смi║ться.
Солдат_. Что ж вы смеетесь? Разве худо спел?
Михайло i Тетяна_ (разом)._ Гарно, гарно, нiчого сказати.
Михайло_. Утяв до гапликiв! (Смi║ться)._
Тетяна_. Аж пальцi знати! (Смi║ться)._
Михайло_. Де ти так вивчився? Це диковина! Не можна й розпiзнати, -
таки немистенно по-нашому! (Смi║ться)._
Солдат_. Да спой-ка ты, хохлач, хотя одну русскую песню. Ну, спой!.. Э,
брат, стал!
Михайло_. Вашу? А яку? Може, соколика або кукушечку?.. Може, лапушку
або кумушку? Може, рукавичку або пiдпоясочку? Убирайся з сво┐ми пiснями!..
Правду сказати, ║сть що й переймати!.. Жiнко, заспiвай же ти по-сво║му ту
пiсню, що москаль спiвав. (До солдата)._ Сядьта послухай, як вона спiва║.
Тетяна_. Добре, чоловiче, заспiваю. (Спiва║)._
Ой, був та нема, та по┐хав до млина.
Бiдна моя голiвонька, що я дома не була.
Дiвчино моя, ти ж моя мати!
Довго ж менi, мо║ серце, без тебе скучати?
Дiвчино моя, Переяслiвко.
Дай менi вечеряти, моя ластiвко!

Я ж не топила, я ж не варила.
По воду пiшла - вiдра побила.
А додому прийшла - пiч розвалила.
За те мене моя мати трохи не побила. _
Михайло_. А що, яково?
Солдат_. Ну, што и говорить! Вить вы - природные певцы. У нас пословица
есть: хахлы никуда не годятся, да голос у них хорош.
Михайло_. Нiкуди не годяться? Нi, служивий, така ваша пословиця нiкуди
тепер не годиться. Я тобi коротенько скажу. Тепер уже не те, як давно
було, iскра дотепу розжеврiлась. Ось заглянь у столицю, в одну i в другу,