"Григорий Квитка-Основьяненко. Козир-дiвка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

посмiє зопинитл, та ще, глядячи на нього, i собi робитимуть; хоч з бiдного
багатий останню сорочку знiме, нiхто не посмiє заступитися, а ще,
знайдуться, що й помагатимуть.
Хоч i був на Тимоху гонитель, що знав про усi його бездiльничества, та
що ж бо? Не було йому волi. Се то був Левко, приймит старого Макухи. Ще
покiйна жiнка його, Горпина, прочувши, що вiд батька, вiд матерi, що
повмирали, зосталося сiм сирiточок малюсiньких, i як їх стали люди
розбирати, та й вона хлопчика-годовика, сього Левка, узяла у приньми.
Та хоч i сирота, а Левковi добре було: був i обмитий, i обпатраний,
щонедiлi була i сорочечка бiленька, i буханець м'якенький, на зиму були i
чобiтки i, хоч старенький, та був кожушок. Бо Горпина дуже добра жiнка була,
душа богобоязлива i не жаловала на бiднiсть подати; було, старцi, не то що з
свого села, та i з чужих, i з усюди, йдуть до неї, як до матерi: кому шажок
подасть, кому паляницю, кому хусточку, i вже нiкого так не вiдпустить. А
сього сироту, Левка, узявши на свої руки, крiпко жаловала; а ще пуще тим, що
Тимоха його не любив i як був старший вiд Левка го-дiв два, та й подужовав
його i товкмачив його частiсiнько. Хлоп'я прибiжить, пожалiється не кому, як
Горпинi, а та попоб'є Тимоху; Тимоха нажалiється батьковi, а старий попоб'є
вп'ять-таки Левка; за Левка заступиться стара та гримає на мужика, а як
мужик був собi плохенький i несмiливий против жiнки слова сказати, так вiн
хоч i змовчував, а таки, де попаде Левка, чи є за що, чи нi за що, а таки
зараз i дасть йому щипки, а iногдi таки i рiзочкою добре повчить, та й
закаже, щоб не жалiвся Горпинi, та такого бiдному хлоп'ятi холоду нагнав, що
тiльки ще Трохим погляне на нього грiзно, так вiн вже i труситься, як вiд
лихоманки. Та не тiльки боявся старого, боявся не менш i його хлопця,
Тимохи, щоб або сам не побив, або не пiдбрехав батьковi. Бачачи ж, що старi
сваряться промеж себе за нього частiсiнько, так як став пiдростати, так уже
не дуже i докучав жалiнням Горпинi, а тiльки, було, усе Ївзi розказує, що
вiн стражда. А Ївга вiд нього на годiв п'ять була молодша, так i та йому
нiякої поради не зумiла давати, а тiльки, було, укупi з ним поплаче.
Горпина була у всiм дому хазяйка i усьому господарству голова. На
мужика не дуже здавалась, бо знала його плоху натуру. Поки здужала, то
привчила добре Левка, а далi, як i Ївга пiдросла, та побачила, що з неї
великий i добрий путь буде, то i її стала порядку вчити по своєму промислу,
щоб усе знала, де, що i вiдкiля узяти i в яку пору що придбати, як з
заїжджими людьми обiходитися i як їм усе продавати, щоб i удруге їх не
цуралися i до них заїжджали. У них у двох, у Ївги i в Левка, i ключi вiд
комори, у них i хлiб, i сiно, i усякий товар, у них i грошi, i увесь рощот,
а вона, було, тiльки порядкує. Хотiла, було, i сина привчити, та як
побачила, що вiн, бога не боячися, проїжджих обмiряє, i обважує, i облiчує,
а далi нап'ється та заведеться з ними лаятися, а часом i обiкраде, та таку,
було, славу навiв на свiй постоялний, що стали, було, люди i цуратись, i
покинули б їх, було, i зовсiм, так Горпина схаменулася, перестала йому волю
давати, а вмираючи, усе господарство приказала дочцi i усе їй добре
розказала i наказувала їм усiм, щоб Левка держали i не зобиджали його. "А
коли, - каже, - захоче стати хазяїном сам, то i вiдпустiть його, а ти, доню,
надiли його усiм на нове господарство; ти знаєш, у якiй вiн пригодi нам був
i скiльки через нього ми заробляли, так його i награди. А коли, - ще таки
казала, - роздумаєте та не розiйдетеся, а поберетеся собi, то ще лучче
зробите. Будете обоє господарювати добре i не дасте пропасти батьковi, а