"Григорий Квитка-Основьяненко. Козир-дiвка (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Тимосi не давайте волi: той переведе худобу, як озьме волю, i тебе продасть,
i батька проп'є".
По смертi її Ївга взяла усе господарство у свої руки i не давала
братовi орудувати, а тiльки якi лучаться грошi, то усе батьковi дає, i як
знала його натуру, що з ним не можна ласкою нiчого зробити, от то вона,
було, i гримне на нього, а вiн, як привик поусякчас слухати жiнки, так тепер
став слухати i дочки, а бiльш тим, що бачив, що вона все до пуття веде.
Тимоха дуже, було, часто грошi береть з батька, а той, не вмiючи
вiдговоритися i пестуючи дурня, дає йому, скiльки вiн забажа. Ївга, бачачи
сеє, не звелiла батьковi бiльш Тимосi давати, як почому там у мiсяць, а
бiльш того нiзащо не давати. Батько так i робив. Надовго ж Тимосi було тих
грошей? Зараз їх у горiлцi i проковтне або як-небудь прогуля, а там i
бiдкається, поки до нового мiсяця. А на Левка гаспидом дише, думаючи, що се
все через нього, i бачачи, що вiн, дарма що приньмит, та ма у всiм волю, а
вiн, хоч i син, так не може нiчого узяти. От о став ще пуще батьковi на
нього набрiховати, а той ще пуще почав поусякчас на нього нападатися i
лаяти, як тiльки побачить його; так що бiдному парубку i просвiтку не було.
Вже вiн би й вiдiйшов вiд них, так полюбилися собi з Ївгою, так що не можна!
I Ївга йому заприсяглася, що "тiльки, - каже, - брата оженимо, та вiддiлю
його i батька йому зоставлю, тогдi собi поберемося i будемо збиватись на
своє господарство".
Тiльки для сього Левко терпiв усю напасть, i хоч як, було, старий
Макуха його лає i коренить, то вiн усе мовчить та знай таки робить своє дiло
i старається якомога об господарствi. Як же дiйшлося до того, що Ївга
обiщала за нього йти, то вже став i на свою копiйчину збиватися. Позиче у
людей скiльки там грошей та й положить у товар i заробить, а там вп'ять, а
там вп'ять; та вже i у нього було соб-ственних рублiв з п'ятдесят.
Так вiн-то був гонитель на Тимоху Макушенка, i, чуючи про усе, як той
п'є, гуляє, грошi процвиндрює, б'ється, позивається i щось велику капость
зробив, то Левко узявши та старому Макусi i розказав. Так що ж бо! той не
повiрив i каже, що буцiмто Левко iз ненавистi бреше на сина. Левко привiв
людей, що кого той обiкрав або iзобидив, то старий усе-таки не повiрив i
каже, що се вiн навчив i напрохав людей, i сказав, щоб вiн не смiв на Тимоху
говорити, бо вiн йому нi в чiм не повiрить i баки йому заб'є. Нiчого Левковi
робити, мовчав, хоч часом i дуже погане дiло знав за Тимохою. "Що, - думає
собi, - я тим поможу? Дядько Трохим не вiрить, а я тiльки бiльш його серджу
проти себе. Мовчатиму!"
Тiльки, було, йому трiшки на душi полегшає, як своє лихо розкаже Ївзi;
а дальш-дальш, як вже невмоготу йому стало нападки терпiти вiд старого
Макухи, вони й порадились, щоб вже одружитися й вiдiйти вiд батька на своє
господарство. От Ївга i каже: "Вже я й сама, Левку, бачу, що тобi не можна з
батьком жити, а усе через брата. Добре, скажу йому, щоб вiддавав мене за
тебе, як i мати приказувала. Пожалуй, вiн ще й рад буде, щоб збути нас i щоб
тут йому своя воля була з Тимохою поратися. Вiн i весiлля вiдбуде, i скриню
мою вiддасть, i материнi подушки; та грошей не дасть нам на розживу нi
копiйки, дарма що то усе ми йому поназбирали. Там такий скупий, що крий
боже! Адже у свiтлицю, де сам живе, нiкого не пустить i ключа нiкому не
дасть, хiба вже дуже-дуже дасть менi; а вiд скринi своєї, де в нього грошi
лежать, нiкому-нiкому не дасть. Як вiддаю йому грошi, так назирцем бачу, що
чимала-таки купка є; так з тих не дасть нам, кажу, нiтрохи. А без грошей, що