"Юрий Логвин. Танцi шайтана" - читать интересную книгу автора

швидше дi-ста-тись до битого шляху. А там слiди пропадуть. На затоптанiм
твердiм снiгу слiди читати важ-ко. Але на завадi став терновий кущ. Та такий
рясний, такий обсипаний сизими промерзлими ягодами, що не було нiяких сил
утриматись. Так хотiлось солодкого, просто трусило всього.
Рукавицею притримував гiлочки, а лiвицею оббирав ряснi ягоди. Одну в
рота, жменю до торби.
Сороку вiн витяг з-за пазухи i посадовив на кущ. Сорока теж заходилась
коло тернин.
А малий вiдiгравав у ротi промерзлу ягоду, а потiм висмоктував 
пресолодку запашну м'якоть.
Згадав дiдову пасiку, i, як не стримувався, а заплакав на повен голос.
Аж сорока скрик-нула i знялась вгору. Покружила, крекчучи, над кущами, та й
спустилась хлопцевi на плече. I почала потихеньку кiнчиком дзьоба перебирати
за вухом пасма його русявого волосся.
З повнiсiнькою торбою, аж його набiк перехилило, хлопчик рушив подалi
вiд Днiпра, вiд цi сатанинсько опарини, вiд п'яних роз'юшених людоловiв.
Йому було соромно, що вiн плаче, але вiн нiчого не мiг поробити -
плакалось - i все! Йо-му стало страшно, що Батько дiзнаться, що вiн плакав
i буде сварити. Вiн вирiшив, що не бре-хатиме, чи було страшно, i чи не
плакав. Але сам про це не розповiсть. Тiльки якщо Бать-ко спита.
Вiн потроху заспокоювався i, смакуючи мерзлими тернинами, поспiшив до
тих пагорбiв, за якими шлях на ярмарок.

2. ВЕДМЕЖI ЗАБАВИ

Тимко поспiшав вийти на широкий нажджений шлях, щоб його слiди
за-гу-би-лись у чужих слiдах.
Вiн спробував спуститись у долину. Але снiг там лежав глибокий. Снiг
по-в'я-зу-вав його рухи, забивався у халяви.
Тодi вiн знову подерся вгору.
Що вже проминув полудень, i пройшов час обiду, Тимко вiдчув по голоду.
Спинився бiля заростей тернини. Обережно протисся в затишок мiж
колючими па-го-на-ми. Присiв навпочiпки на товстому шарi побурiло трави.
Вийняв з-за пазухи сво ледачу сороку. Вона струсонула пом'ятим пiр'ям
i злетiла на гiл-ку, i там вже заходилася чепуритись.
А хлопчик видобув з глибини торби, з-пiд пiстолiв i старих онучок масну
ганчiрку iз шма-том, власне, кавалком жовтого нутряного сала i окраць
житнього хлiба. Сало, хоч i без шко-ринки, гiрчило, однак так пiшло, що
Тимко ледь утримався, щоб не з'сти все i лишити на потiм.
Сорока теж ласувала ягодами.
Коли вiн знов рушив, сорока полiтала-полiтала над ним, поскрекотiла та
й спустилась йому на плече i почала пощипувати за вухо. Тодi вiн сховав 
за пазуху.
Саме тодi пiдвiв голову i побачив той заповiтний гайок.
I хоч снiг був ще глибший, вiн поспiшив униз в улоговину. А в улоговинi
неширока, добре натоптана дорога.
Та улоговина й вивела його в глибокий яр, в який сходились три яруги. I
в кожному яру була добре витоптана зимова дорога. Та не те було головне, що
тепер знав, яким шляхом вiн дiстанеться ще до ночi на ярмарок.
Пригода була в тому, що просто - чи на дiжцi, чи на козубi - сидiв