"Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки (укр.)" - читать интересную книгу автора

Юрий Логвин.

Натурнi Оповiдки


Copyright Юрий Логвин
E-mail: [email protected]
OCR: KYTY3OB [email protected], 07.09.2001






▓МЕН▓ НЕ ПАМ'ЯТАЮ

Проблем з моделями в мене не було. Проблеми були з прим│щенням. Так з
ц│║ю д│вчинкою трапилось. Вона вже який день тут на п│рс│ нудилась, ┐┐
матуся все жувала б│ляш│ та виноград. ▓ все на дочку цикала.
Я теж на п│рс│ не один день висиджував -малював сл│пучо вохрист│ урвища
берега та спалену на руде траву. В│д прямого сонця п│т ви┐дав мен│ оч│. Та
п│ти геть не м│г - ф│алков│ гори, │ржава трава, темно малах│тов│ топол│,
смарагдов│ хвил│ моря. Що не етюд, то здача.
Д│вчинка нудилась ▓ все зазирала до мого малювання. Певно тому на не┐ й
цикала мати. Кр│м того, д│вчин│ не давала спокою ще й здоровенна чи то
д│виця, чи то молодиця. Висока, м'язиста │з зародковими пилками. П│д якимись
зеленими б│к│н│. Щоб зрозум│ти, що вона кобел. не треба було великого
розуму. ▓ досв│ду. Але мати цього геть не усв│домлювала. Нав│ть коли б│гала
за б│ляшами та випити пива, то лишала цю лесб│янку, щоб та назирала за
д│вкою.
Коли мати п│шла черговий раз на базарчик, а д│виця-гусар зал│зла у
парку воду, то д│вчинка враз опинилась б│ля мене.
- Не бо┐шся позувати?
Покрутила головою: "Н│!"
Я схопив ящик з-п│д консерв│в з ус│м причандаллям │ посп│шив до ел│нгу
в початку п│рса.
▓з сл│пучого сяйва │ спекоти ступили у сут│нки │ легку прохолоду.
Льоха. Сан-Санич │ козак кубанський Ф│л│пович давили "анапульку" (Портвейн
"Анапа", 0.85 л, м│ц. 19% ). Але закусь! - ставридка "з гар'ю". Мен│ слиною
аж рота залило. Але запрошення до столу в│дхилив. Попрохав "д│журку" в
аренду. Знав - корифани не п│дглядатимуть. По-перше, люди вони сол│дн│,
по-друге - три пляшки "анапульки" ▓ перша в сезонi ставридка!
Ф│л│пович поворушив тараканячими вусами │ жестом римського оратора
показав на двер│. На дверях вис│в червоний трубчатий замок.
- Камуфляж, - пояснив Ф│л│пович. - Там засувка. Тебе нема?
- Все правильно. Мене тут нема!
Св│тло падало смутами через зал│зн│ штаби. Д│вчинка сид│ла на ст│льц│.
Спочатку зробив легесенький контур │ почав проробляти руки та лице.
Д│вчина, зрештою, подивилась на мене. Перехопив погляд │ показав
мовчки, щоб спустила бретел│ купальника.