"Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки (укр.)" - читать интересную книгу автора

Вона попустила оч│ на сво┐ оголен│ пипки.

Надивившись досхочу, перевела погляд на попередню точку.
За якийсь час вона п│двела голову │ подивилась на мене. Я кивнув. ▓
вона стягла до лона.
- Та зн│ми вже зовс│м...
Не дивлячись на мене, р│зко крутонула головою: "Н│!"
▓ зразу ж за дверима почувся голос ┐┐ мат│нки. Голос верескливий,
суджений. А тр│о пропитих голос│в - баса, баритона ▓ тенора - заспокоювали
┐┐.
Я дивився на важку засувку │ переконував себе. шо корифани вже одну
пляшку заробили. Враз за мо║ю спиною гуркнув ст│лець. Мен│ все стисло в
середин│. Обернувся -д│вчинки тримаючись одною рукою за ст│льця, виступала
│з купальника...
У пополудн║ був т│льки Льоха. Тому пляшка д│сталась йому одному.
Коли пляшка була щедро почата приб│г Ф│л│пович. Щосили ворушив вусами │
страшенно вирячав оч│.-
- Юр│й Григорович! Я взяв сто!

- "Не заливай, Ф│л│пович. Ноги не витримають! - Тулуб у нього, як добра
шафа, а ноги -я│с н│жки столика з тераси.
- Не в│риш?! П│шли, покажу! Чимчику║мо за ел│нг, де сто┐ть штанга та
гир│.
Ф│л│пович. зам│сть схопитись за гриф штанги, показу║ на даму п│д
кручею. Я дивлюсь на товстенну, спечену до багряних пухир│в, пляжницю.
-Присягаюсь, сто! Ми п│шли │ зважились... Вона трохи б│льше ста. Я тоб│
правду кажу, що взяв, а ти не в│риш... Слухай, Юр│й Григорович, намалюй мен│
┐┐... на пам'ять... Ну намалюй.
- Далеко │, до всього, проти сонця.
- Еть... Шкода... Правда, в мене минулого сезону була це п│кантн│ша
дама... Сто двадцять... Але я взяв, хоч не в│рила, що я щиро нею
захоплений... Ця всього сто, але теж прекрасна...
Я в захопленн│.
Коли мен│ трапля║ться перекладати малюнки тих рок│в, │ я бачу той
малюнок д│вчинки, то не можу пригадати як ┐┐ звали ▓ як ми з нею
розпрощались. А от у вс│х деталях бачу, як ми сто┐мо за ел│нгом │ Ф│л│пович
показу║ мен│ свою пас│ю. 1 кожного разу я аж здригаюсь, так ч│тко бачу
чотири складки жиру зам│сть ши┐, грудей │ черева.
▓6.III.98.

ОСТАННЯ МОДЕЛЬ АГЕНТА "ЯРЕМИ"

Я чомусь завжди думав, що Акторка набагато молодша за мене. Вона почала
приходити до мене в гост│ пiсля того, як я, зрештою, одержав квартиру. Хоча
були ми з нею знайом│ ще ран│ше. В│д iншо┐ артистично┐ брат│┐ вона
в│др│знялась нормальною повед│нкою. Тобто не впадала в зайву афектац│ю де
треба i де зовс│м не треба. Вона пробувала себе ще в жанр│ казки. Тако┐ соб│
герметично┐ м│сько┐ казки, може скор│ше нав│ть м│стечково┐. Спроби були
непоган│. Але в тих умовах останн│х солодких судом Великого Застою про ┐х
реал│зац│ю год│ було й думати.