"Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки (укр.)" - читать интересную книгу автора

Якось мен│ не випадало попрохати ┐┐ про позування. Хоча я знав, що часу
з не┐ тод│ вистачало. Нав│ть якось було незручно прохати милу Акторку п│сля
всяких розумних │ дуже розумних д│алог│в постояти голяка.
Тим пак, що вона мен│ сама привела к│лькох сво┐х подруг. А т│ в
пластиц│ руху були просто казков│!
Та все ж якось, от не пам'ятаю з яко┐ нагоди, а все ж роздягнув ┐┐. Я
саме тод│ заново опановував малинок тушшю очеретиною та гусячим пером.

Людина вона була до всього ц│кава, отож │ попрохала мене десь на
половин│ сеансу показати ┐й малюнок.
- О! Як все ч│тко... А от Микола Петрович завжди робив якось все
загадково, недоговорено...
- А х│ба ви знайом│ з Миколою Петровичем? Ви ж нiколи не згадували...
- Микола Петрович малював мене багато раз│в. Я, можливо, без
переб│льшення сказати, його остання модель... З ним було так ц│каво... в│н
ст│льки всього знав... Ну й до всього, дуже при║мно, коли тебе малю║ такий
майстер "акту", як Микола Петрович...
- Це правда. Коли я вчився в художньому, то заприятелював │з
б│бл│отекарками. Вони й дозволяли мен│ годинами колупатись у старих
заруб│жних журналах │з мистецтва. Були там знаменит│ "Студ│о", "Бух арт" та
ще й всяк│ │нш│. Майже в кожному номер│ було по "нюшц│" Глущенка. Голеньк│
зовс│м, у чорних панчохах, у якихось лише дивних капелюхах. Тод│ це для мене
було вражаючим в│дкриттям. Бо ще з│ школи я звик до його чудових пейзаж│в.
Особливо мен│ подобався один "Азовське море" - зелен│ прозор│ хвил│ з
фioлетовими в│дблисками на гребенях... Ну, а якщо по-правд│. то нас,
школяр│в, не ст│льки ц│кавила його слава пейзажиста, як пост│йн│ iстор│┐ з
його нащадком Шурою. Шура був чи на клас чи на два попереду мене. Майже
щодня з'являлась на велику перерву його матуся. Як рудий метеор вл│тала
Мар│я Давид│вна в наш довжелезний темний коридор з пост│йно включеними
лампочками. В│д тих лампочок пускала зайчики д│амантовими сережками. На
швидкому кроц│ розкривала редикюль │ висмикувала в│дт│ля Шурин сн│данок. Як
правило, французька булочка, розр│зна навгад, щедро вмащена маслом, а згори
теж щедро наложене варення чорно┐ смородини.
- У-у-у! - Здригнулася i повела плечима Акторка.
- Отож бо! Шура теж верещав: "У-у-уууу" │ кидав мам│ в обличчя... Ну.
Мар│я Давид│вна п│дн│мала булочку - i тихенько в│дносила в коридор Саш│. Щоб
той допом│г Шур│ з математики.
- Я знаю, що Мар│я Давид│вна весь час боролась │з Шурою. А Микола
Петрович не дуже м│шався... В│н мен│ сам розпов│дав таку iстор│ю. Коли Шур│
було рок│в три, п│шов в│н │з ним до зоопарку. Побачив Шура лотошницю з
т│стечками. ▓ затявся: "Купи, купи!"
Микола Петрович купив. Шура враз ┐х пожер. Знов кричить: "Купи, купи!"
Микола Петрович ще купив. Шура │ це вмолов │ зразу ж: "Купи, купи!.."
Об'┐вся до блювоти й проносу... Ледь в│дкачали.
▓ Микола Петрович, │ Мар│я Давидiвна всю н│ч не спали. А вранц│ Шура,
як т│льки прокинувся, щосили заволав: ''Хочу т│стечок!!!"
" Тут я зрозум│в, - сказав Микола Петрович, - що в│н безнад│йний. ▓
щось передбачити неможливо..."
- Це точно. Коли помер Стал│н, нас вс│х з│брали в найб│льшому клас│. ▓
наш викладач в│йськово┐ справи │ ф│з-ри Серг│й Касьянович. плачучи,