"Юрий Логвин. Натурнi Оповiдки (укр.)" - читать интересную книгу автора Якось мен│ не випадало попрохати ┐┐ про позування. Хоча я знав, що часу
з не┐ тод│ вистачало. Нав│ть якось було незручно прохати милу Акторку п│сля всяких розумних │ дуже розумних д│алог│в постояти голяка. Тим пак, що вона мен│ сама привела к│лькох сво┐х подруг. А т│ в пластиц│ руху були просто казков│! Та все ж якось, от не пам'ятаю з яко┐ нагоди, а все ж роздягнув ┐┐. Я саме тод│ заново опановував малинок тушшю очеретиною та гусячим пером. Людина вона була до всього ц│кава, отож │ попрохала мене десь на половин│ сеансу показати ┐й малюнок. - О! Як все ч│тко... А от Микола Петрович завжди робив якось все загадково, недоговорено... - А х│ба ви знайом│ з Миколою Петровичем? Ви ж нiколи не згадували... - Микола Петрович малював мене багато раз│в. Я, можливо, без переб│льшення сказати, його остання модель... З ним було так ц│каво... в│н ст│льки всього знав... Ну й до всього, дуже при║мно, коли тебе малю║ такий майстер "акту", як Микола Петрович... - Це правда. Коли я вчився в художньому, то заприятелював │з б│бл│отекарками. Вони й дозволяли мен│ годинами колупатись у старих заруб│жних журналах │з мистецтва. Були там знаменит│ "Студ│о", "Бух арт" та ще й всяк│ │нш│. Майже в кожному номер│ було по "нюшц│" Глущенка. Голеньк│ зовс│м, у чорних панчохах, у якихось лише дивних капелюхах. Тод│ це для мене було вражаючим в│дкриттям. Бо ще з│ школи я звик до його чудових пейзаж│в. Особливо мен│ подобався один "Азовське море" - зелен│ прозор│ хвил│ з фioлетовими в│дблисками на гребенях... Ну, а якщо по-правд│. то нас, його нащадком Шурою. Шура був чи на клас чи на два попереду мене. Майже щодня з'являлась на велику перерву його матуся. Як рудий метеор вл│тала Мар│я Давид│вна в наш довжелезний темний коридор з пост│йно включеними лампочками. В│д тих лампочок пускала зайчики д│амантовими сережками. На швидкому кроц│ розкривала редикюль │ висмикувала в│дт│ля Шурин сн│данок. Як правило, французька булочка, розр│зна навгад, щедро вмащена маслом, а згори теж щедро наложене варення чорно┐ смородини. - У-у-у! - Здригнулася i повела плечима Акторка. - Отож бо! Шура теж верещав: "У-у-уууу" │ кидав мам│ в обличчя... Ну. Мар│я Давид│вна п│дн│мала булочку - i тихенько в│дносила в коридор Саш│. Щоб той допом│г Шур│ з математики. - Я знаю, що Мар│я Давид│вна весь час боролась │з Шурою. А Микола Петрович не дуже м│шався... В│н мен│ сам розпов│дав таку iстор│ю. Коли Шур│ було рок│в три, п│шов в│н │з ним до зоопарку. Побачив Шура лотошницю з т│стечками. ▓ затявся: "Купи, купи!" Микола Петрович купив. Шура враз ┐х пожер. Знов кричить: "Купи, купи!" Микола Петрович ще купив. Шура │ це вмолов │ зразу ж: "Купи, купи!.." Об'┐вся до блювоти й проносу... Ледь в│дкачали. ▓ Микола Петрович, │ Мар│я Давидiвна всю н│ч не спали. А вранц│ Шура, як т│льки прокинувся, щосили заволав: ''Хочу т│стечок!!!" " Тут я зрозум│в, - сказав Микола Петрович, - що в│н безнад│йний. ▓ щось передбачити неможливо..." - Це точно. Коли помер Стал│н, нас вс│х з│брали в найб│льшому клас│. ▓ наш викладач в│йськово┐ справи │ ф│з-ри Серг│й Касьянович. плачучи, |
|
|