"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

п│ти до паламаря, щоб в│н молитвою в│дв│в чари в│д хлопця.
Поклав хлопчика в людськ│й на кожус│ │ сам примостився поруч, щоб бути
напохват│, якщо яка б│да трапиться, │ щоб вранц│ п│ти до паламаря. Та так
заспався, що його збудив П│вник.
В│н зразу ж, на одному диханн│, виклав дядьков│.
- Я вже був у бабус│! Вона сказала мен│, що на мен│ н│якого чарод│йства
нема║. Бо та намистина заговорена ще ┐┐ д│дом. Як в│н на грек│в ходив у
Царгород. Греки тод│ ┐х живим вогнем спалили. На ньому все шмаття згор│ло, а
намистина на мотуз│ лишилась ц│ла! Он як! Зна║ш, якби ми п│шли туди, я б ┐┐
знайшов.
- Цур тоб│┐ Пек тоб│! Збожевол│в! Та вона нас так заклене, що ми десь у
болот│ втопнемо!
П│вник замотав головою:
- Над│ мною вона сили не ма║! Я ┐┐ вже не боюсь. Я ┐й зуба вибив!
На це дядько н│чого не зм│г в│дпов│сти небожев│. Звичайно, вони б│льше
до того озерця не ходили.

ЗБОРИ

Хоча н│хто з родич│в за П│внем, кр│м ловчих зд│бностей, не визнавав
н│яких достойностей, │ вс│ вважали його одр│заною скибкою, майже │зго║м,
саме на нього поклали вс│ турботи про збори П│вника в далеку дорогу. Мати
П│вника в дорогу не опоряджала.
В не┐ було ще семеро старших, а ще одного вона чекала. А роботи
пребагато.
Та й час косити с│но п│дходить.
▓ боярин злостився, що в нього за уроком до стольного граду забирають
людей. Та н│ хлопам, н│ родин│, тим пак княжому г│нцев│ не подав н│якого
виду. Судомирович був не простою людиною. А з давн│х християн. Та й до
всього був три роки в Корсун│ в грецьких попин│в чи то як г│сть, чи то як
учень, чи то як заложник.
А перед дорогою ще й сам перев│рив, чи готов│ до мандр│вки його люди.
Нав│ть в│рному ключнику не пов│рив на слово - скр│зь сам зазирнув. А
оглядати було що - ш│сть воз│в п│д важкими дубовими болонками. Здоровенний
в│з-короб повен доб│рного вуг│лля для княжих зброярень. Один в│з навантажили
начинням - заступами, теслами, стругами, сокирами, кошиками, горщиками,
клепаними казанами. На │нших возах короби з житом, ячменем для коней, в│всом
для кис│ля, короби з сочевицею │ бобами, д│жка з борошном грубого помолу,
глеки конопляно┐ ол│┐, в'язанки вже проростаючого часнику, барило з
баранячим ло║м. Ступа дерев'янна та ручн│ жорна з б│лого зернистого каменю.
Були ще торби з л│карськими травами й барило питного меду.
Управитель сл│дом за боярином б│гав │ все списував ще раз на берест│
гострим бронзовим писалом.
Дядько П│вень грамоти не знав, але в│н ходив за сво┐м господарем та
його управителем │ робив соб│ карби на чотирьох грушевих цурпалках.
Малому П│вень наказав стати неподал│к │ добре все запам'ятовувати, де
що запаковано │ ск│льки чого.
... П│сля ретельних │ приск│пливих оглядин закликав П│вня до себе
боярин.
П│вень зняв шапку за дверима │ запхав за пояс, щоб не зн│мати шапку