"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

заколисало, │ в│н заснув.
Б│льше до самого ранку П│вник не прокидався...
...По сн│данню та год│вл│ коней рушили дал│ по звивист│й л│сов│й
дороз│, яку заливали часом холодн│, пронизлив│ хвил│ туману.
▓ знов рип│ли-сп│вали колеса, кожне на св│й голос.
Сьогодн│ вже холопи не крокували поруч воз│в, а попримощувались на
возах │ куняли. Лише Н│мець │ Лях не куняли, а сторожко придивлялись до вс│х
зворот│в дороги.
Дядько взяв малого поперед себе на коня.
- Бачиш, як зирять? Запам'ятовують. Не забувають про волю, бач! Хоча
вже й д│тей тут наплодили.
А сам подумав: "П│сля княжого уроку можете т│кати. Та │ я вже не
повернуся до цього павука, що на людей с│т│ плете!"
Реп'ях трюхав поруч коня, бувало, виб│гав уперед, нюхтив пов│тря.
П│вень Червень упродовж всього дня походжав по болонках │ щось там у
кор│ наче видзьобував.
П│д веч│р вибрали гарне м│сце для ноч│вл│ - високий пагорб над
заболоченим лугом.
Сонце лише котилося за далекий чорний л│с, як зварили кулешу.
▓ друга н│ч минула спок│йно, хоча П│вень весь час був напоготов│, │
вартових зм│няв дв│ч│.
Трет│й день вони посувались кр│зь темну похмуру пущу. Лише раз│в три
кр│зь прориви в деревах на людей │ коней впали згори золот│ сонячн│ промен│.
Четвертого дня дорога вийшла у св│тлий сосновий л│с.
Талець попередив дядька - дал│ будуть болота.
Тому задовго до вечора зупинились.
▓ почали все ретельно, в котрий уже раз, усе перев│ряти.
▓ якось трапилось так, що п│вень Червень опинився далеко в│д сво║┐
кл│тки. В│н розгр│бався п│д кущем шипшини │ призивно кокот│в, закликаючи до
трапези сво┐х не│снуючих ж│нок. Реп'ях був при п│внев│. Реп'яха н│хто,
звичайно, не вчив сторожувати курей, але в│н був поряд │з п│внем.
▓ тут раптом з-за високих дерев вилет│в здоровенний яструб │ каменем
упав на п│вня.
Хлопчик з несамовитим криком кинувся через ручай на пагорб │ встиг
схопити яструба за крило │ за горло. А в друге крило вчепився Реп'ях. А
яструб одною лапою вп'явся в спину п│вня Червеня, а другою в чубок Реп'яха.
Дядько миттю п│досп│в на допомогу - дуже злякався, що яструб вдарить
малого в оч│.
П│вень, зв│льнившись в│д нищ│вних пазур│в яструба, кинувся до людських
н│г, як до над│йного захисту й притулку.
Реп'ях в│д│йшов осторонь │ заходився ретельно зализувати чубок.
А П│вень, не дарма ж в│н такий хист мав до лов│в, в одну мить сплутав
яструбу його жовт│ пазурист│ лапи │ заходився прошивати махов│ пера.
Яструба посадовили в кл│тку.
А побитого │ переляканого Червеня хлопчик взяв на руки. Птах сид│в на
руках принишкло, лише час в│д часу вивертав голову │ дивився в небо.
У кл│тц│ шален│в яструб.

БОЛОТО