"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

щоб Бог був ласкавий до тих кал│к-б│дак│в. Щоб н│коли Бог не покарав його,
не в│дступився в│д нього │ не зробив його жебраком.
Коли П│вник помолився перед Богом, вил│пленим на глинян│й дощечц│ │
розфарбованим яскравими фарбами, йому стало легше.
▓ в│н страшенно зрад│в, бо зрозум│в, що Бог його почув...
Веселий, щасливий, в│н поб│г на полювання - треба годувати яструба.
Щось починав яструб занепадати.

III. ХОДА

Та у в│второк, коли П│вник знов лишився на ц│лий день в │стобц│ │
розм│шував в│всяну кашу кленовою кописткою, Реп'ях загарчав. Це вже було
щось надзвичайне.
Визирнув на подв│р'я │ вглед│в дивного чолов│ка, ви т│льки соб│ уяв│ть
- у шк│ряних штанях. На палиц│ через плече в│н н│с ц│лу низку переп│лок. За
ним посп│шали два собаки б│л│ та строкате, чорне з б│лим, порося. Оце так
диво.
Хлопчик виб│г до дороги й прив│тався з чолов│ком. Той спинився │ сперся
на коротку дарду.
- Порося сподобалось?
- Авже. Такого не бачив.
Чомусь П│вник в│дчув, що йому зовс│м байдужий жовтоокий яструб. Хижак
поступово п│дупадав │ наближався до загибел│. П│р'я поламане на к│нцях, без
полиску. Годинами птах сид│в непорушно, хворобливо наставивши п│р'я. Без
лету, без св│жо┐ кров│ хижий птах гине. Це вс│м в│домо,
- Давай зам│ня║мось на порося.
- А що ти на обм│н ма║ш? - як р│вний у р│вного спитав мисливець.
- Доброго яструба. Отакенного! Як орел! Ти ще такого не бачив.
- Хе-хе! Оце я │ не бачив - розвеселився мисливець. Та коли П│вник
притяг кл│тку з крилатим бранцем, в│н т│льки й вимовив:
- Ого.
▓ зразу ж погодився зам│няти на порося.
Без сумн│ву, мисливець був людиною щирою │ в│ддав П│внику порося з
пов│дцем, щоб не втекло, п'ять переп│лок │ ножик з к│стяною мережаною
ручкою.
Коли ввечер│ пригнали коней, дядько зразу ж спитав:
- Де яструб?
А перед тим, ск│льки вже були дн│в у Ки║в│, наче й не пом│чав птаха │
те, як в│н занепада║.
Холонучи в│д страху, що вчинив без дядькового дозволу │ не став
справдовуватись, просто в│дпов│в:
- Зм│няв на строкате порося.
- А це? - Кивнув дядько на ножа при очкур│.
- ▓ це за яструба. ▓ ще переп│лок дав. Я тоб│ з кашею зварив.
На мить дядько насупився, та зразу ж махнув рукою.
- Шкода. Хот│в на Под│льському торжищ│ продати. Посп│шив ти, П│внику.
Ми добру монету втратили...
Порося виявилось навдивовиж веселе │, не дивлячись на сво║ свинське
походження, охайне. ▓ одну дивну зд│бн│сть виявив хлопчик у поросяти - воно
мало незг│рший нюх, н│ж Реп'ях.