"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

В│н це пом│тив при так│м випадку.
Якось малий розмочував, за наказом дядька, шмат волячо┐ шк│ри для
лагодження збру┐.
В│н поклав ┐┐ у траву │ наказав Реп'яху в│днести до │стобки. Так,
заради забави. ▓ пес поволочив шк│ру не стежкою, а просто вгору, по схилу.
А порося припнув до л│щинового куща, коли спускався з цебром до
джерела.
З повним вже цебром П│вник п│днявся до поросяти, в│дв'язав його │
попрямував до стежки.
Та порося зарохкало, заметушилося │ потягло хлопчика вгору по схилу. ▓
п'ятачком нишпорило по трав│, принюхувалось, наче шукало сл│ди Реп'яха. ▓
таки повело до │стобки точно по Реп'яхових сл│дах.
Тод│ малий намочив ганч│рку рештками житнього кис│лю │ потягав ганч│рку
подв│р'ям, а пот│м закопав у п│сок.
А рештки кис│ля на пальц│ дав понюхати поросят│.
Порося кув│кнуло │ кинулося подв│р'ям б│гати │ нюхтити землю, поки
в│днайшло м│сце схованки.
▓ порося в│н назвав Ходою. Як ото в стар│й загадц│:
Хода ходить,
Виса висить.
Виса впала,
Хода з'┐ла!
З часом П│вник зауважив, що Хода також, як │ Реп'ях, викону║ накази:
"Ст│й. Лежи. В│зьми..."
Але часом на порося нападали так│ веселощ│, що воно ставало просто
скажене, розбишакувало, як т│льки могло.
Добре, якщо це траплялося б│ля │стобки, або десь на вигон│...
Зовс│м │нше, коли це находило на порося в м│ст│.
Городник на той час приставив дядька П│вня на подв│р'я будови
Соф│йського собору.
Добрий гостроверхий паркан з ус│х бок│в огороджував величезну будову.
А всередин│ огорож│ │ п│днев│льн│ холопи, │ в│льн│ смерди, │ запрошен│
майстри-муляр│ в│д зор│ до зор│ невтомно зводили будову.
Х│ба що трохи випадало ┐м подр│мати п│сля об│ду, поки годували та
перепрягали коней.
Отут зводились рожев│ мури майбутнього найб│льшого собору, а навколо
них кип│ла напружена праця багатьох сотень людей.
Таке ж полчище людей, що товклись б│ля мур│в на п│дмостинах, п│двозило
все потр│бне для будови. Це були │ дошки для опалубок, │ найр│вн│ш│,
найкращ│ стовбури дубов│, вистоян│ не один р│к.
Вози дзв│нко┐ рожево┐, жовто┐ та червоно┐ цегли-плинфи, що скор│ше
нагадувала коротк│ товст│ дошки, дике кам│ння, брили п│сковику │
темновишневого шиферу.
Звозили на подв│р'я │ перепален│ брили вапняку, трощили ┐х молотами │
скидали у воду в довг│ глибок│ ями. Шип│ла, кип│ла, вирувала б│ла вода, │
над ямами клубочилась молочно-б│ла пара.
Ще привозили вози перепалено┐ бито┐ цегли - ┐┐ додавали до розчину
вапна.
Не вся плинфа була прив│зна На п│вн│ч в│д мур│в майбутнього храму кон│
│ люди м│сили глину для цегли. Холопи носили вироблену глину цеглярам, а т│