"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

позначили чимало цеглин.
Дядько П│вень стояв перед митрополичим чолов│ком │ пок│рно опустив
голову.
Йому протягував служка того чолов│ка церковного дощечку з надряпаними
по восков│ знаками. Ск│льки плинф з│псували сл│дами Хода, ск│льки Реп'ях, а
ск│льки необачний неб│ж, │ ск│льки плинф розваляла весела компан│я. Усе було
списано - до ║диного сл│ду.
- У тебе ║ грош│ сплатити збитки?
- Нема║. Я боярський боржник.
- Тод│, кр│м княжого уроку, ти ще в│дробиш два тижн│!
- Спасиб│ за ласку. - Дядько низько, низько вклонився митрополичому
чолов│ков│, │ його служц│. Набагато нижче, н│ж треба ┐м кланятись.
А малий знав, що дядько так низько кланя║ться, щоб не було видно, як у
нього поб│л│ли стиснут│ губи. ▓ щоб цей пос│пака, наглядач чорт│в, не
прим│тив, як шаленою люттю налива║ться погляд П│вня...
Дядько лише дв│ч│ опер│щив батогом небожа. Кр│зь стулен│ зуби проц│див:
- Б│гом додому! Та не трапляй мен│ на оч│, поки не в│д│йду... Прости
мою гн│влив│сть, Боже! - ▓ в│н трич│ широко перехрестився.
Малий т│кав в│д будови храму, немов за ним гналися чи вовки, чи болотн│
духи. А пов│дець Ходи стискав │з такою напругою, що н│гт│ зб│л│ли. Шк│ра на
плечах │ спин│, руках палала, мов обварена окропом.
В │стобц│ малий допом│г Тальцю куховарити, помив посуд, наносив воду...
▓ т│льки тод│, коли побачив, що │з Золотих вор│т ви┐здять ┐хн│ кон│, схопив
торбу та й поб│г на Оболонь. Туди мали вигнати коней Будий ще й четверо
┐хн│х холоп│в.
Звичайно, Ходу в│н потяг за собою, │ Реп'ях з ними подався.
Веч│р западав швидко, │ в тернинах на схилах пробували голоси солов'┐.
Вже п│дходив к│нець ┐хн│х сп│в│в, все менше й менше чулося сп│вак│в у син│х
густих сут│нках.
Малий прив'язав до куща порося │ пол│з до тепло┐, майже гарячо┐ води.
В│н печерував. Все брав: │ рибу, │ рак│в, що траплялися │ сам│ йшли в руки.
Отож, коли пастухи пригнали коней, мав ц│лу купу риби │ рак│в. Холопи
зрад│ли, як малий прин│с свою рибу, │ посадовили до свого гурту. Дядька з
них н│хто не жал│в, що йому додалося роботи. ▓ малого не лаяли. Т│льки один
митрополичий чолов│к у вс│х викликав злостив│сть. Т│льки шука║, де б здерти
шеляги й вив│рки. Х│ба не однаково, чи буде там поросячий знак, чи собачий,
чи п'яти людськ│? Все одно плинфа п│де у мур, заллють ┐┐ вапном │ хто ┐┐
бачитиме? П│вник теж так думав. Але в│н особисто вир│шив, що таку покару
наклав наглядач тому, що ця плинфа була призначена для храму. ▓ д│йсно,
плинфа з│ сл│дами П│вникових п'ят │ ратиць Ходиних потрапили в мури
Соф│┐вського собору. А плинфи │з сл│дами Реп'яха в│двезли до Золотих вор│т │
поклали в мур на другому поверс│ над брамою, де незабаром мала п│двестися
надбрамна церква.
Що це - щира правда, можна було переконатися в Соф│┐вському музе┐, бо в
експозиц│┐ протягом багатьох рок│в були виставлен│ плинфи │з сл│дами ратиць
│ дитячо┐ ноги. А плинфи │з сл│дами Реп'яха знайшли при розкопках Золотих
вор│т у 1980 роц│, коли готували реконструкц│ю ц│║┐ споруди.


Б▓ЙКА НА ПАСОВИЩ▓