"Юрий Логвин. Слiди на плинфi (укр.)" - читать интересную книгу автора

хм│льна медова р│дина.
Гучний голос спов│стив:
- Кров пролилась! Т│ло кидайте у воду.
▓ П│вника п│днесли вгору │ б│гцем, б│гцем понесли до води.
Щосили розгойдали. Кинули у р│чку.
Тепла вода │з страшним шумом з│йшлась над його головою.
В│н зрад│в - живий! Його не закололи!
Незважаючи на одяг, що облипав його т│ло │ заважав рухатись, поплив
навпростець на правий берег Либед│.
Та його наввимашки наздогнала молодиця.
- Не т│кай! Вертай до берега.
А з берега танц│вниц│ стрибали у в│нках. В│нки зл│тали з ┐хн│х гол│в.
Тод│ вилазили на берег │ б│гли по берез│ до звороту р│ки, стежачи за
сво┐ми в│нками. Вгадували свою долю.
Дал│ звороту н│хто не ходив.
В│д звороту поверталися до багаття, │ знов водили танок п│д кугички та
сопелю.
Товстуха, т│льки почула музику, зразу ж роз│брала донага хлопця, в│н │
писнути не встиг та й не посм│в.
- П│шли до багаття. Поведемо танок! ▓ товстуха вр│залась у коло там, де
була наймолодша д│вчина.
За л│вицю його тримала найтовст│ша, найгрудаст│ша ж│нка, а за правицю -
наймолодша д│вчина.
Спочатку в│н не б│г, а його просто тягли, несли за руки, а пот│м звуки
кугичок та сопел│ почали пробиватись кр│зь шум до його слуху. ▓ наповнили
його т│ло полегк│стю │ рад│стю. В│д цього й сила, й прудк│сть у ногах
з'явились. ▓ в│н вже гнав │ гнав з ус│ма по колу, щосили б'ючи п'ятами.
Дебела вирвала його │з ланцюга танцюристок │ помчала до вогню.
Вони вдвох просто перелет│ли через тахнуче вогнище.
Коло знов розпалось.
Його хапали за руки │нш│ │ стрибали з ним через вогонь.
Коли в│н почав стомлюватись, зв│дк│лясь з'явилась товстуха кирпата,
вирлата. Вона тягла великий оберемок св│жостятого очерету.
Пожбурнула його на яскраве полум'я.
Св│тло згасло.
Зашип│ло й затр│скот│ло мокре бадилля на жаринах.
Над багаттям заклубочився густий б│лий дим. ▓ покрив усю галявину.
Тод│ товстуха схопила св│й │ хлопчик│в одяг │ п│д покривом диму
подалась у кущ│. Хлопчик за нею.
Межи темного г│лля попереду викручуються, хилитаються пишн│ б│л│
стегна.
Ось т│льки руки простягни │ торкнись.
В│н не втримався - простягнув руку │ торкнувся.
▓ вона стала │ повол│ повернулась до нього, просто в│ддаючи себе всю на
огляд │ на дотик!
В│н гладив │ гладив ┐┐ великий шовковистий жив│т, торсав величезн│,
неймов│рн│ груди, м'яв пальцями набрякл│, тверд│ сосц│.
Та ось вона в│дкинулась назад, в│дхилилась │ стегнами, │ животом, │
рука П│вника зависла в пов│тр│.
Знов в│н б│г за нею по добре витоптан│й стежц│.